№ 77-р від 29 березня 2017 року Про порядок організації радіаційного і хімічного захисту населення на території міста Самбора
У к р а ї н а
Львівська область
м.Самбір
Розпорядження
Міського голови
від 29 березня 2017 року № 77-р
Про порядок організації радіаційного
і хімічного захисту населення
на території міста Самбора
Керуючись п.20 ч.4 ст.42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, Положення про єдину державну систему цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року № 11, та наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 12 липня 2016 року № 335 “Про затвердження Примірного переліку документів з питань цивільного захисту, що розробляються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання”, з метою забезпечення радіаційного і хімічного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та подальшого підвищення ефективності функціонування Самбірської міської ланки територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ Львівської області:
- На виконання наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 6 серпня 2002 року № 186 “Про введення в дію Методики спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки”, розпоряджень голови Львівської облдержадміністрації від 09 грудня 2010 року № 1478/0/5-10, від 24 лютого 2017 року №130/0/5-17 та у зв’язку зі змінами у складі обласної мережі спостереження і лабораторного контролю, постів радіаційного та хімічного спостереження затвердити:
1.1. Перелік номерних постів радіаційного та хімічного спостереження міської постійно діючої мережі спостереження і лабораторного контролю згідно з додатком 1
1.2. Перелік установ міської постійно діючої мережі спостереження і лабораторного контролю за забрудненням навколишнього природного середовища радіоактивними, отруйними речовинами та бактеріальними (біологічними) засобами згідно з додатком 2.
1.3. Відділу з питань надзвичайних ситуацій, оборонно-мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення (М.Зікій):
– до 30 березня 2017 року довести вимоги цього розпорядження до відома підприємств, установ та організацій, яким підпорядковані установи обласної постійно діючої мережі спостереження і лабораторного контролю та номерні пости радіаційного та хімічного спостереження;
– з метою збору та обробки інформації міською розрахунково-аналітичною групою, закріпити відповідні міські пости радіаційного та хімічного спостереження і диспетчерські служби;
– забезпечити їх постійну готовність до проведення спостереження та дослідження забруднення навколишнього природного середовища, здійснення збору, обробки, передачі та збереження інформації про стан радіаційної і хімічної обстановки і сприяти удосконаленню їх матеріальної бази;
– організувати систематичну спеціальну підготовку персоналу лабораторій, постів радіаційного і хімічного спостереження та розрахунково-аналітичної групи;
– здійснювати перегляд, вносити обґрунтовані пропозиції щодо змін до існуючої мережі спостереження і лабораторного контролю, номерних постів радіаційного і хімічного спостереження та міської розрахунково-аналітичної групи;
– про проведену роботу щороку до 1 лютого доповідати департаменту з питань цивільного захисту облдержадміністрації.
- На виконання Кодексу цивільного захисту України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2002 року № 58-р “Про заходи щодо забезпечення надання населенню санітарно-гігієнічних послуг”:
2.1. Затвердити Методичні рекомендації щодо складання переліку суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту, що додаються.
2.2. Першому заступнику міського голови (І.Курлятович):
– до 30 березня 2017 року створити робочі групи щодо координації роботи із складання переліку суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;
– до 30 березня 2017 року на підставі Методичних рекомендацій щодо складання переліку суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту, провести комплекс заходів щодо визначення відповідних об’єктів;
– довести до відома підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності завдання, напрямки та шляхи реалізації заходів щодо обладнання місць для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків;
– щорічно до 1 лютого подавати до Головного управління ДСНС України у Львівській області та департаменту з питань цивільного захисту облдержадміністрації переліки суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту, при цьому передбачивши складання цивільно-правових угод з профільними установами щодо надання відповідних послуг.
- Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України
від 19 серпня 2002 року № 1200 “Про затвердження Порядку забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю”, наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 03 лютого 2005 року № 59 “Про затвердження Порядку видачі непрацюючому населенню засобів індивідуального захисту органів дихання від бойових отруйних речовин”, з метою організації та здійснення заходів щодо своєчасної видачі населенню і працівникам формувань та спеціалізованим службам цивільного захисту засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю в особливий період або у разі виникнення надзвичайних ситуацій на радіаційно та хімічно небезпечних об’єктах на території Львівської області:
3.1. Затвердити Положення про пункти видачі засобів радіаційного і хімічного захисту, що додається.
3.2. Першому заступнику міського голови (І.Курлятович):
– до 30 березня 2017 року створити міські та кустові пункти видачі засобів радіаційного і хімічного захисту для забезпечення населення засобами радіаційного і хімічного захисту на території міста Самбора;
– до 01 квітня 2017 року вжити заходів щодо утворення на підприємствах, установах та організаціях об’єктових пунктів видачі засобів радіаційного і хімічного захисту;
– забезпечити укомплектування і діяльність пунктів видачі засобів радіаційного і хімічного захисту відповідно до затвердженого Положення;
– щорічно до 1 лютого інформувати Головне управління ДСНС України у Львівській області та департамент з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації про наявність і забезпеченість пунктів видачі засобів радіаційного і хімічного захисту.
- На виконання п.3 частини першої статті 35 Кодексу цивільного захисту України, Закону України від 14 січня 1998 року № 15/98-ВР “Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання” та з метою виключення масових радіаційних уражень та опромінення людей вище встановлених доз:
4.1. Затвердити Положення про введення режимів радіаційного захисту та рекомендації щодо поведінки населення міста Самбора при радіаційних аваріях, що додається.
4.2. Затвердити Положення про режими радіаційного захисту в місті Самборі та забезпечити введення в дію відповідного режиму радіаційного захисту при умові радіоактивного забруднення згідно із затвердженим Положенням.
- Розпорядження набуває чинності з дня його офіційного опублікування.
- Контроль за виконанням розпорядження покласти на першого заступника міського голови І.М.Курлятович.
Міський голова Юрій Гамар
Додаток 1
до розпорядження міського голови
від 29 березня 2017 року № 77-р
П Е Р Е Л І К
номерних постів радіаційного та хімічного спостереження
міської постійно діючої мережі спостереження і лабораторного контролю
№ поста | Найменування населеного пункту | Об’єкт господарської діяльності,
на якому створено пост |
25. | м. Самбір | Самбірський міськрайонний відділ ДУ “Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України” |
26. | м. Самбір | ТзОВ “Молокозавод” |
109. | м. Самбір | Лабораторно-діагностична служба району Пустомитівської міжрайонної державної лабораторії ветеринарної медицини |
Заступник міського голови Микола Лозинський
Додаток 2
до розпорядження міського голови
від 29 березня 2017 року № 77-р
П Е Р Е Л І К
установ міської постійно діючої мережі спостереження і лабораторного
контролю за забрудненням навколишнього природного середовища
радіоактивними, отруйними речовинами та бактеріальними
(біологічними) засобами
№ з/п | Категорія установи | Найменування лабораторії (установи), її відомча належність | Місце
розташування |
Зона обслугову-вання |
17. |
Міжрайонна лаборато-рія |
Самбірський міськрайонний відділ ДУ “Львівський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров ‘я України ”
|
м. Самбір, вул. Шевченка, 30 |
Територія
м. Самбора та Самбірського району
|
66. | Об’єктова лаборато-рія | Самбірське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства | м. Самбір, вул.
Шевченка, 59а |
Район обслуговування |
Заступник міського голови Микола Лозинський
ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядження міського голови
від 29 березня 2017 року № 77-р
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо складання переліку суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту
І. Загальні положення
- Методичні рекомендації щодо складання переліку суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту (далі – рекомендації) розроблені відповідно до Кодексу цивільного захисту України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2002 року № 58-р “Про заходи щодо надання населенню санітарно-гігієнічних послуг” з метою визначення суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, що надають санітарно-гігієнічні послуги і можуть залучатися до проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, надзвичайних екологічних ситуацій і ліквідації їх наслідків.
- Методичні рекомендації рекомендовано органам місцевого самоврядування, які згідно з вищезазначеним розпорядженням Кабінету Міністрів України повинні проводити роботу із визначення та щорічного уточнення переліку суб’єктів господарювання, що можуть бути залученими до проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту.
- До переліку суб’єктів господарювання, що можуть бути залученими для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту (зразок додається), включаються суб’єкти господарювання побутового обслуговування населення, установи та організації, які мають у своєму складі підрозділи для санітарної обробки людей та одягу, у тому числі пральні, лазні, підприємства хімічної чистки, банно-оздоровчі комплекси, душові павільйони, дезінфекційні станції та камери лікувально-профілактичних закладів і установ, пункти мийки автомобілів, пересувні поливні автомобілі та авторозливні станції.
ІІ. Порядок проведення робіт щодо визначення суб’єктів господарювання, що можуть бути залученими до проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту
Роботи з визначення суб’єктів господарювання, що можуть бути залученими до проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту, доцільно проводити у такій послідовності:
- Створити робочі групи, до складу яких залучити фахівців відповідних структурних підрозділів органів місцевого самоврядування, територіальних органів міністерств та відомств України в місті;
- Провести інвентаризацію суб’єктів господарювання, у разі необхідності, з виїздом на об’єкти;
- Провести аналіз та підготувати висновки щодо можливості залучення об’єктів до вказаного виду послуг з урахуванням їх оснащення відповідним обладнанням і витратними матеріалами;
- Укласти цивільно-правові угоди щодо надання послуг суб’єктами господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту, у яких передбачити завдання, обсяги, строки надання послуг та норми їх оснащення відповідним обладнанням і витратними матеріалами;
- Під час складання переліку суб’єктів господарювання, що можуть бути залученими до проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту, повинні бути враховані державні будівельні норми, санітарні правила та відомчі накази й інструкції
Додаток
до Методичних рекомендацій
ПЕРЕЛІК
суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, що надають санітарно-гігієнічні послуги і можуть залучатися до проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту
(зразок)
№
з/п |
Назва та адреса підприємства | Форма
власності |
Технічний
стан |
Види
санітарно- гігієнічних послуг (потужність) |
Наявність
обладнання для дезінфек ційних заходів (потужність) |
Наявність обладнання для спеціальної обробки одягу, майна і транспорту (потужність) |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
|
||||||
В.о. начальника відділу
з питань надзвичайних ситуацій,
оборонно-мобілізаційної роботи
та цивільного захисту населення М.П.Зікій
ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядження міського голови
від 29 березня 2017 року № 77-р
ПОЛОЖЕННЯ
про пункти видачі засобів радіаційного і хімічного захисту
Загальні положення
- Положення визначає завдання та порядок роботи пунктів видачі населенню і працівникам формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобів радіаційного і хімічного захисту (далі – засоби РХЗ) в особливий період або у разі виникнення надзвичайної ситуації на радіаційно та хімічно небезпечних об’єктах господарювання в мирний час.
- Населення і працівники формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту забезпечується засобами РХЗ в особливий період або у разі виникнення надзвичайної ситуації на радіаційно та хімічно небезпечних об’єктах господарювання в мирний час відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2002 року № 1200 «Про затвердження Порядку забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю».
- До засобів РХЗ населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту на випадок надзвичайної ситуації в мирний час і в особливий період належать:
– засоби індивідуального захисту органів дихання (далі – ЗІЗОД) від бойових отруйних речовин;- засоби захисту шкіри;- промислові ЗІЗОД від небезпечних хімічних речовин;- респіратори;- прилади радіаційної розвідки і дозиметричного контролю;- військові прилади хімічної розвідки;- спеціальні (промислові) прилади хімічної розвідки;- джерела живлення і засоби індикації для перелічених приладів;- ватно-марлеві пов’язки.
Порядок створення пунктів видачі засобів РХЗ
- З метою своєчасної видачі засобів РХЗ населенню і працівникам формувань та спеціалізованим службам цивільного захисту місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання створюють пункти видачі засобів РХЗ.
- У своїй діяльності адміністрація пункту видачі засобів РХЗ керується законодавчими та нормативно-правовими актами у сфері цивільного захисту, розпорядженнями відповідного місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та Положенням про пункти видачі засобів РХЗ.
- Пункти видачі засобів РХЗ поділяються на:
міські – такі пункти видачі засобів РХЗ, які створюються безпосередньо на складах, де зберігаються засоби РХЗ, для видачі на кустові або об’єктові пункти видачі засобів РХЗ у штатних упаковках;
кустові – пункти видачі засобів РХЗ, які створюються у місцях розподілу засобів РХЗ для видачі їх на об’єктові пункти видачі засобів РХЗ;
об’єктові – такі пункти видачі засобів РХЗ, які створюються на об’єктах господарювання, в установах та організаціях для безпосередньої видачі засобів РХЗ населенню.
- Об’єктові пункти видачі засобів РХЗ створюються для забезпечення:
непрацюючого населення (діти віком до 1,5 року, діти від 1,5 до 7 років) – на об’єктах житлово-комунального господарства та інших об’єктах з можливістю масового перебування людей;
учнів, студентів і викладачів – у навчальних закладах;
працюючого населення – безпосередньо за місцем роботи;
працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту – у місцях розгортання зазначених формувань.
- Місця створення пунктів видачі засобів РХЗ визначаються рішеннями місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також суб’єктів господарювання.
- Загальна кількість пунктів видачі засобів РХЗ повинна забезпечувати видачу засобів РХЗ усьому населенню і працівникам формувань та спеціалізованим службам цивільного захисту протягом 24 годин при пропускній спроможності одного об’єктового пункту видачі засобів РХЗ протягом 1 години роботи не менш ніж 180 – 200 осіб, відповідно до Плану розподілу і видачі засобів РХЗ адміністративно-територіальної одиниці.
- Термін вивезення засобів РХЗ з міських пунктів до кустових та об’єктових пунктів видачі засобів РХЗ не повинен перевищувати 16 годин розрахункового часу.
- Термін приведення у готовність пункту видачі засобів РХЗ до прийому засобів РХЗ не повинен перевищувати 8 годин.
- З питань підготовки до розгортання пунктів видачі засобів РХЗ керівники пунктів видачі засобів РХЗ взаємодіють з виконавчим комітетом Самбірської міської ради, Самбірським РВ Головного управління ДСНС України у Львівській області, а також керівниками управлінь (відділів) житлово-комунального господарства суб’єктів господарювання, на території яких вони розташовані.
Основні завдання об’єктових пунктів видачі засобів РХЗ
- До основних завдань об’єктових пунктів видачі засобів РХЗ належить:
– видача засобів індивідуального захисту населенню;
– ведення обліку громадян, які проживають на території, підвідомчій житлово-експлуатаційній організації, за віковими категоріями (дорослі, діти до 1,5 року, діти від 1,5 до 7 років, діти від 7 до 17 років);
– надання відомостей про громадян за віковими категоріями до структурних підрозділів з питань надзвичайних ситуацій органів місцевого самоврядування для складання розрахунків у потребі засобів РХЗ;
– надання допомоги населенню в підготовці засобів індивідуального захисту до використання;
– збереження матеріальної бази пункту видачі засобів РХЗ та підтримка її в готовності до використання.
Організаційна структура пунктів видачі засобів РХЗ
- До складу об’єктового пункту видачі засобів РХЗ непрацюючому населенню на об’єктах житлово-комунального господарства, у навчальних закладах входять (додаток 1):
начальник пункту видачі засобів РХЗ;
заступник начальника пункту видачі засобів РХЗ;
відділення розвантаження та завантаження засобів РХЗ;
відділення видачі ЗІЗОД (фільтрувальних протигазів) дорослому населенню;
відділення видачі ЗІЗОД (камер захисних дитячих) для захисту дітей віком до 1,5 року;
відділення видачі дитячих фільтрувальних ЗІЗОД (фільтрувальних протигазів дітям віком від 1,5 до 7 років);
відділення видачі дитячих фільтрувальних ЗІЗОД (фільтрувальних протигазів дітям віком від 7 до 17 років);
відділення підготовки ЗІЗОД до використання.
- До складу пунктів видачі засобів РХЗ, що розгортаються органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами господарювання для забезпечення їх працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами РХЗ входять (додаток 1):
начальник пункту видачі засобів РХЗ;
заступник начальника пункту видачі засобів РХЗ (технічний працівник, який здійснює загальний облік отриманих та виданих засобів РХЗ);
медичний працівник;
відділення розвантаження та завантаження засобів РХЗ;
декілька відділень видачі ЗІЗОД працівникам формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту;
відділення підготовки ЗІЗОД до використання;
відділення технічної перевірки фільтрувальних протигазів;
відділення видачі інших засобів РХЗ (захисний одяг, прилади радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю тощо).
- До складу відділення видачі ЗІЗОД входять:
начальник відділення – технічний працівник, що здійснює керівництво роботою відділення та веде облікову документацію щодо видачі засобів РХЗ;
технічний працівник, який здійснює підбір лицьових частин ЗІЗОД;
технічні працівники (не менше ніж 2 особи), які здійснюють видачу ЗІЗОД.
Кількість відділень видачі засобів індивідуального захисту залежить від штатної чисельності працівників об’єкта, що розгортає пункт видачі засобів РХЗ, і повинна забезпечити швидку видачу засобів РХЗ населенню та працівникам формувань і спеціалізованих служб цивільного захисту з урахуванням позмінної роботи персоналу пункту видачі засобів РХЗ.
До основних завдань відділення видачі ЗІЗОД належить:
перевірка комплектності й справності ЗІЗОД;
сортування ЗІЗОД за розмірами;
підбір лицьових частин ЗІЗОД;
безпосередня видача ЗІЗОД;
ведення облікових відомостей щодо видачі засобів РХЗ.
- До складу відділення технічної перевірки протигазів подразнюючою речовиною входить начальник відділення і два технічних працівники.
- До складу відділення розвантаження та завантаження засобів РХЗ входить не менше 4 осіб.
- Особовий склад районних (міських) та кущових пунктів видачі засобів РХЗ призначається за рішенням органів місцевого самоврядування; об’єктових пунктів видачі засобів РХЗ – за рішенням керівників суб’єктів господарювання.
- Начальниками пунктів видачі засобів РХЗ, що розгортаються на об’єктах житлово-комунального господарства, в навчальних закладах, призначаються їх керівники (заступники керівників).
- Начальниками пунктів видачі засобів РХЗ, що розгортаються місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання для забезпечення їх працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту, є спеціально визначені особи.
- Начальники пунктів видачі засобів РХЗ підпорядковуються структурним підрозділам з питань надзвичайних ситуацій органів місцевого самоврядування, а також керівникам суб’єктів господарювання, установ і організацій, на базі яких ці пункти створені.
Порядок роботи пункту видачі засобів РХЗ
- Діяльність пунктів видачі засобів РХЗ забезпечується за рахунок суб’єктів господарювання, на базі яких ці пункти створені.
Укомплектування пункту видачі засобів РХЗ документацією, устаткуванням та інструментом згідно з додатком 2 здійснюється завчасно, у мирний час.
Навчання та тренування особового складу пункту проводиться згідно з планами підготовки формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту.
- Пункт видачі засобів РХЗ розпочинає функціонувати при отриманні розпорядження щодо видачі засобів РХЗ. При цьому особовий склад пункту видачі засобів РХЗ розставляє меблі й устаткування та займає свої робочі місця (зразок принципової схеми організації роботи пункту видачі засобів РХЗ для непрацюючого населення подано у додатку 3).
- Особовий склад відділення розвантаження та завантаження засобів РХЗ розвантажує транспорт із засобами РХЗ та переносить зазначені засоби на склад пункту видачі засобів РХЗ. У подальшому це відділення забезпечує безперебійне постачання засобів РХЗ до відділення видачі ЗІЗОД.
Кожна партія засобів індивідуального захисту, що поступає на пункт видачі засобів РХЗ, підлягає комісійному зовнішньому огляду і перевірці, після чого робиться відповідний запис в акті приймання-передачі засобів РХЗ.
- Особовий склад відділення видачі ЗІЗОД відкриває ящики із засобами РХЗ, перевіряє їх комплектність та справність ЗІЗОД згідно з додатком 4, здійснює їх збирання та сортування на робочих місцях згідно із розмірами лицьової частини.
На окремих робочих місцях відділенням здійснюється вимірювання висоти обличчя людей та проводиться підбір лицьових частин ЗІЗОД за розмірами згідно з додатком 5.
Після завершення підбору лицьової частини здійснюється видача ЗІЗОД населенню відповідно до списків (відомості) з видачі засобів РХЗ, при цьому ведеться облік виданих ЗІЗОД згідно з додатком 6.
- У відділенні підготовки ЗІЗОД до використання здійснюється перевірка правильності підбору лицьової частини ЗІЗОД згідно з додатком 7 та проводиться навчання людей правил користування цими засобами.
Перевірка правильності підбору лицьової частини фільтрувальних протигазів здійснюється безпосередньо особами, які отримали ЗІЗОД у користування, під методичним керівництвом і контролем з боку особового складу відділення.
- Остаточна перевірка якості підбору лицьової частини і справності фільтруючого протигазу здійснюється відділенням технічної перевірки фільтрувальних протигазів у наметі з аерозолем подразнюючої речовини. Перевірка подразнюючою речовиною проводиться тільки для протигазів, виданих працівникам формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту.
Видача несправних засобів РХЗ не допускається.
- Після завершення робіт з видачі засобів РХЗ приписаному населенню начальником пункту видачі засобів РХЗ подається до структурних підрозділів з питань надзвичайних ситуацій органів місцевого самоврядування звіт про видачу засобів РХЗ населенню та залишки засобів РХЗ із копіями відомостей на видачу засобів РХЗ.
Залишки засобів РХЗ зберігаються на пунктах видачі засобів РХЗ до отримання подальших розпоряджень від структурних підрозділів з питань надзвичайних ситуацій органів місцевого самоврядування.
Функціональні обов’язки посадових осіб пунктів видачі засобів РХЗ
- Начальник пункту видачі засобів РХЗ зобов’язаний:
1) у режимі повсякденного функціонування єдиної системи цивільного захисту:
знати кількість і види засобів РХЗ, призначених для видачі із цього пункту;
організувати укомплектування пункту меблями, устаткуванням та документацією;
щороку уточнювати списки особового складу пункту видачі засобів РХЗ та схему їх оповіщення;
щороку уточнювати списки населення (працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту) для отримання засобів РХЗ на пункті видачі засобів РХЗ;
2) у режимі надзвичайної ситуації єдиної системи цивільного захисту (при отриманні розпорядження щодо видачі засобів РХЗ):
здійснити оповіщення та збір особового складу пункту видачі засобів РХЗ;
проінструктувати особовий склад пункту видачі засобів РХЗ щодо заходів безпеки і правил видачі засобів РХЗ;
організувати розгортання пункту видачі засобів РХЗ та своєчасне отримання засобів РХЗ;
забезпечити видачу засобів РХЗ населенню, працівникам формування та спеціалізованих служб цивільного захисту за уточненими списками в установлений термін;
контролювати облік виданих засобів РХЗ;
після завершення видачі РХЗ подати до структурних підрозділів з питань надзвичайних ситуацій органів місцевого самоврядування звіт про видачу засобів РХЗ населенню та залишки засобів РХЗ із копіями облікових відомостей щодо видачі засобів РХЗ.
- Командир відділення розвантаження та завантаження засобів РХЗ зобов’язаний:
знати місця розвантаження і складування засобів РХЗ;
проінструктувати особовий склад відділення щодо заходів безпеки при розвантаженні засобів РХЗ;
своєчасно зустріти транспорт та відбути на ньому з особовим складом відділення завантаження та розвантаження на склади з метою отримання засобів РХЗ, прийняти ці засоби згідно з обліковими документами;
організувати роботи з розвантаження і складування засобів РХЗ на пункті видачі засобів РХЗ;
забезпечити безперебійне постачання засобів РХЗ до відділення видачі ЗІЗОД;
після закінчення видачі засобів РХЗ здати на склад вільну тару та залишки засобів РХЗ і доповісти про це начальникові пункту видачі засобів РХЗ.
- Командир відділення видачі ЗІЗОД зобов’язаний:
знати принцип роботи, склад і комплектність ЗІЗОД, а також їх порядок підбору для дітей та дорослих;
навчати особовий склад відділення практичних навичок з підбору лицьових частин;
організувати перевірку комплектності й справності ЗІЗОД, отриманих від відділення розвантаження та завантаження засобів РХЗ;
забезпечити проведення сортування ЗІЗОД на робочих місцях згідно з розмірами лицьової частини (маски);
організувати підбір лицьових частин за їх розмірами, а також видачу ЗІЗОД населенню за уточненими списками на видачу цих засобів;
вести облік виданих засобів, про результати видачі доповісти начальникові пункту видачі засобів РХЗ.
- Командир відділення підготовки ЗІЗОД до використання зобов’язаний:
знати принцип роботи, склад і комплектність ЗІЗОД;
навчити особовий склад відділення вмінню практично здійснювати збирання і розбирання ЗІЗОД, усунення різних несправностей цих засобів;
організувати підготовку до використання ЗІЗОД (проведення зовнішнього огляду ЗІЗОД, гігієнічна обробка лицьової частини, збирання засобу та перевірка його на герметичність);
проводити навчання населення щодо користування ЗІЗОД;
доповідати начальникові пункту видачі засобів РХЗ про результати роботи.
- Командир відділення технічної перевірки фільтрувальних протигазів зобов’язаний:
проінструктувати особовий склад відділення щодо заходів безпеки під час роботи з подразнюючими речовинами;
організувати обладнання намету (приміщення) для технічної перевірки протигазів за допомогою подразнюючих речовин (хлорпікрин);
проводити інструктаж з працівниками формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту щодо порядку перевірки протигазів та заходів безпеки;
організувати здійснення технічної перевірки протигазів у наметі (приміщенні) з подразнюючою речовиною;
при виявленні несправного протигазу замінити його;
забезпечити надання медичної допомоги потерпілому, протигаз якого був несправний;
доповідати начальникові пункту видачі засобів РХЗ про результати роботи.
- Фельдшер зобов’язаний:
вчасно прибути на пункт видачі засобів РХЗ;
постійно знаходитися на майданчику технічної перевірки протигазів;
контролювати стан здоров’я людей у період проведення технічної перевірки протигазів;
уміти надавати кваліфіковану першу медичну допомогу при ураженнях небезпечною хімічною речовиною, а у разі ускладнень стану здоров’я постраждалих – направляти їх до медичних лікувальних установ.
Додаток 1
до Положення
Організаційна структура
пунктів видачі засобів РХЗ
- Пункт видачі засобів РХЗ для видачі непрацюючому населенню (зразок)
|
Стіл -1 шт.
|
Столи -5 шт.
Стільці -2 шт. Ванночки -6 шт. Мірні лінійки (сантиметри) -4 шт. Розчин формаліну 5-6 л Ганчір’я -5-6 кг Табличка «Порядок і правила підбору протигаза» -1 шт. Табличка «Місце підбору протигаза» -1 шт. Табличка «0», «1», «2», «3», «4», «5» -6 шт. |
Столи -3 шт.
Стільці -2 шт. Ванночки -2 шт. Плакат «Правила користування протигазом» -1 шт. Табличка «Місце обліку виданих протигазів» -1 шт. Журнал обліку виданих протигазів -1 шт.
|
- Пункт видачі засобів РХЗ, що створюється суб’єктами господарювання для видачі засобів РХЗ працівникам формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту (зразок)
Стіл -1 шт.
|
Столи -5 шт.
Стільці -2 шт. Ванночки -6 шт. Мірні лінійки (сантиметри) -4 шт. Розчин формаліну 5-6 л Ганчір’я -5-6 кг Табличка «Порядок і правила підбору протигаза» -1 шт. Табличка «Місце підбору протигаза»-1 шт. Табличка – «0», «1», «2», «3», «4», «5 -6 шт. |
Столи -3 шт.
Стільці -2 шт. Ванночки -2 шт. Плакат «Правила користува-ння протигазом» -1 шт. Табличка «Місце обліку виданих протигазів» -1 шт. Журнал обліку виданих протигазів -1 шт. |
Намет (приміщення) для тех. перевірки протигазів -1 шт. Столи -2 шт.
Стілець -1 шт. Ванночки -2 шт.
|
В.о. начальника відділу
з питань НС, ОМР та ЦЗН Микола Зікій
Додаток 2
до Положення
Перелік
документації, устаткування та інструменту, необхідних
для роботи на пунктах видачі засобів РХЗ
До документації пунктів видачі засобів РХЗ входять:
документ або копія документа про створення пункту видачі засобів РХЗ;
штатно-посадовий список працівників пункту видачі засобів РХЗ;
посадові інструкції працівників пункту видачі засобів РХЗ;
план-графік видачі засобів РХЗ;
розрахунок потреби у засобах РХЗ;
списки на видачу засобів РХЗ;
схема сповіщення особового складу пункту видачі засобів РХЗ у робочий і неробочий час;
книга обліку матеріальних засобів;
бланки відомостей щодо видачі засобів РХЗ (додаток 6);
схема пункту видачі засобів РХЗ;
паспорти на засоби РХЗ, інструкції з їх використання;
накладні на видачу майна і засобів РХЗ;
інструкція з дотримання правил і заходів безпеки та організації роботи на місцях при роботі на пункті видачі засобів РХЗ.
До устаткування пункту видачі засобів РХЗ входять:
табличка біля входу до будівлі, у якій розташовано пункт видачі засобів РХЗ (додаток 8), – 1 од.;
таблички, що позначають місце видачі засобів індивідуальної захисту – по 1 од. на кожне відділення видачі засобів індивідуального захисту;
табличка, що позначає місце перевірки протигазів, – 1 од.;
калькулятор – 1 од. на кожне відділення видачі засобів РХЗ;
столи і стільці – на кожне робоче місце;
кольорові плакати щодо засобів РХЗ – 1 комплект;
кравецький метр для виміру вертикального і горизонтального обхвату голови – поодинці на кожне відділення видачі засобів індивідуального захисту;
лінійки для виміру росту особи – 1 од. на кожне відділення видачі засобів РХЗ;
ємність для води – не менше 2 од. на кожне відділення видачі засобів РХЗ;
ганчір’я – 10 кг;
дезинфікуючий розчин для обробки ЗІЗОД, що були у використанні, (масок) з розрахунку 10 мл. на кожний ЗІЗОД;
медична аптечка – 1 од.;
гасові або акумуляторні лампи – не менше двох на кожне відділення;
канцелярське приладдя;
бейджі із вказівкою посади, прізвища, імені та по батькові посадових осіб пункту видачі засобів РХЗ – 1 од. на кожного співробітника;
інструмент для розбирання і упаковки дерев’яної тари.
В.о. начальника відділу
з питань НС, ОМР та ЦЗН Микола Зікій
Додаток 3
до Положення
Принципова схема
організації роботи пункту видачі засобів РХЗ
для непрацюючого населення (зразок)
- Зустріч прибуваючих
|
||||||
|
||||||
|
Звільнення ЗІЗОД від пакувальної тари
|
|
||||
|
|||||
Збирання ЗІЗОД
|
|
|
Визначення розмірів ЗІЗОД
|
|
||||
Видача ЗІЗОД
|
|
|
|
- Підгін і перевірка герметичності ЗІЗ
«Місце обліку виданих протигазів»
|
|
||||
|
|||||
|
- Навчання користуванню ЗІЗОД
|
||||
|
||||
В.о. начальника відділу з питань НС,
ОМР та ЦЗН Микола Зікій
Додаток 4
до Положення
Перевірка
комплектності та справності ЗІЗОД
Після вилучення фільтрувального протигаза з пакувальної тари особовий склад відділення видачі ЗІЗОД перевіряє комплектність і справність його складових частин.
Для цього необхідно:
вилучити лицьову частину з пакета (при його наявності);
вилучити з лицьової частини фільтрувального протигаза вкладку;
покласти вкладку у пакувальну тару (ящик) з-під фільтрувальних протигазів;
перевірити візуально:
цілісність корпусу лицьової частини, обтюратора й лямок наголовника, а також наявність і справність пряжок;
оглянути вузол клапана видиху лицьової частини, для чого зняти гумовий екран і перевірити наявність і стан пелюстків клапана видиху (вони не повинні бути розірвані, пошкоджені, забруднені), а також наявність гумового ущільнювального кільця;
оглянути вузол клапана вдиху на наявність і стан пелюстки клапана вдиху, надійність кріплення обтічника, а також наявність прокладного кільця в сідловині клапана вдиху;
перевірити цілісність очних скелець;
перевірити наявність і справність притискних кілець. При відсутності останніх перевірити наявність і цілісність притискних гумових шнурів. Гумові шнури вставити в пази очкових вузлів;
перевірити наявність і цілісність пристосування для прийому води – ніпеля, гумової трубки, мундштука (при наявності).
Перевірка комплектності та справності інших типів ЗІЗОД (респіратори, камери захисні дитячі, ЗІЗОД із моторовим повітронагнітальним фільтрувальним пристроєм, саморятівники, ізолювальні ЗІЗОД тощо) здійснюється відповідно до технічної документації цих ЗІЗОД.
В.о. начальника відділу
з питань НС, ОМР та ЦЗН Микола Зікій
Додаток 5
до Положення
Підбір
лицьових частин ЗІЗОД за розмірами
Підбір лицьових частин ЗІЗОД за розмірами проводиться індивідуально відповідно до антропометричних показників людини на підставі результатів вимірів морфологічної висоти обличчя (В) (малюнок 1) і/або довжини кругової лінії голови (L) (малюнок 2) або за рекомендаціями виробника.
Морфологічна висота обличчя – відстань від найбільш поглибленої точки спинки носа (перенісся) до найбільш виступаючої уперед-униз точки підборіддя.
Вимірювання морфологічної висоти обличчя здійснюється штангенциркулем із затупленими кінцями або іншим приладом.
Горизонтальний обхват голови – розмір голови по замкнутій лінії, що проходить через надбрівні дуги й найбільш виступаючу частину потилиці.
Вимір довжини кругової лінії голови (L) варто проводити сантиметровою стрічкою, з точністю до 5 мм.
Малюнок 1. Вимір морфологічної висоти обличчя (В)
Малюнок 2. Вимір довжини кругової лінії голови (L)
Визначення розміру (росту) лицьової частини ЗІЗОД здійснюється за таблицею 1.
Таблиця 1
Визначення розміру (росту) лицьової частини ЗІЗОД
Розмір
лицьової частини ЗІЗОД |
Величина, мм | |||||
L | B | |||||
Шолом-маска
ШМ-62, ШМ-66му |
Панорамна маска
з підмасковиком |
Респіратор із пів півмаскою (Ф-62Ш, РПГ-67, «Пульс», «Тополь», «Клен», РУ-60М, У-2К |
Астра-2 | |||
0 | до 635 | |||||
1 | 635-655 | до 545 | 550-560 | до 109 | 91-115 | |
2 | 660-680 | 565-580 | 585-600 | > 605 | 109-119 | 116-143 |
3 | 680-705 | >119 | ||||
4 | >710 |
продовження додатка 5
Підбір лицьових частин фільтрувальних протигазів типу УЗС ВК, ГП -7, ГП-7 В, ГП-7 ВМ (з лицьовою частиною МГУ або МГУ-В) полягає в підборі лицьової частини необхідного типовому розміру на підставі суми вимірів вертикального обхвату голови й довжини кругової лінії голови.
Вертикальний обхват голови – розмір голови по замкнутій лінії, що проходить через підборіддя, щоки й максимально виступаючу тім’яно-потиличну частину голови (малюнок 3).
Малюнок 3. Вимір вертикального обхвату голови
За сумою вимірів вертикального обхвату голови й довжини кругової лінії голови визначається типорозмір лицьової частини фільтрувального протигаза (зріст маски й положення лямок наголовника), керуючись даними, викладеними в таблиці 2.
Таблиця 2
Типовий розмір лицевої частини МГУ або МГУ-В (ГП-7, ГП-7 В)
Сума вимірів вертикального й горизонтального обхватів голови, мм |
Рекомендований зріст лицьової частини | Рекомендоване положення лямок наголовника відносно пряжок | ||
лобова лямка | скроневі лямки | щічні лямки | ||
до 1185 | 1 | 4 | 8 | 6 |
з 1185 до 1210 | 1 | 3 | 7 | 6 |
з 1210 до 1235 | 2 | 3 | 7 | 6 |
з 1235 до 1260 | 2 | 3 | 6 | 5 |
з 1260 до 1285 | 3 | 3 | 6 | 5 |
з 1285 до 1310 | 3 | 3 | 5 | 4 |
з 1310 | 3 | 3 | 4 | 3 |
Таблиця 3
Підбір розміру лицевої частини фільтрувальних протигазів ПДФ, ПДФ-Д
Лицьова частина | Розмір лицьових частин відповідно до висоти та ширини обличчя |
||||
1 | 2 | 3 | 4 | ||
МД-З | висота обличчя, мм | до78 | 78-87 | 87-95 | 95-103 |
ширина обличчя, мм | до 108 | 108-116 | 111-119 | 115-123 |
продовження додатка 5 Розмір панорамної маски визнається за довжиною кругової лінії голови. Розмір підмасковика визначається за морфологічною висотою обличчя “В”.Якщо “В” менше 110 мм – використовують підмасковик малого розміру, що позначається літерою “М”.При “В” рівне 111-125 мм – використовують підмасковик середнього розміру, що позначається літерою “С”.Якщо “В” більше 125 мм – використовують підмасковик великого розміру, що позначається літерою “Б”
В.о. начальника відділу
з питань НС, ОМР та ЦЗН Микола Зікій
Додаток 6
до Положення
Відомість щодо
видачі засобів радіаційного і хімічного захисту
№
з/п |
Дата запису | Прізвище, ім’я та по батькові | Домашня адреса | Найменування засобів РХЗ, що видано | Підпис про отримання |
Примітка: Відомості щодо видачі засобів РХЗ заповнюються за кожну вулицю (цех), структурний підрозділ тощо.
Засоби РХЗ видав ___________________________________________
(посада, підпис, прізвище та ініціали)
В.о. начальника відділу
з питань НС, ОМР та ЦЗН Микола Зікій
Додаток 7
до Положення
Порядок
перевірки правильності підбору лицьової частини ЗІЗОД
Перевірку правильності підбору лицьової частини фільтрувальних протигазів для дорослого населення та дітей віком понад 1,5 року варто проводити в такій послідовності:
приєднати до підібраної лицьової частини фільтрувального протигазу фільтр (з’єднувальну трубку з фільтром), закручуючи з’єднання до упору;
надягти фільтрувальний протигаз;
закрити долонею отвір у дні фільтра й зробити спробу вдиху.
Якщо повітря не надходить у лицьову частину, то вона справна, і протигаз зібраний правильно. Якщо повітря надходить у лицьову частину, то протигаз негерметичний, користуватися ним не можна. У цьому разі необхідно переконатися в щільності з’єднання лицьової частини з фільтром (зі з’єднувальною трубкою й фільтром) і перевірити правильність вибору розміру лицьової частини.
Для цього необхідно:
відокремити фільтр від лицьової частини;
долонею щільно закрити отвір втулки вузла клапана вдиху (накидну гайку з’єднувальної трубки) та зробити спробу вдиху.
Якщо дихати неможливо, то лицьова частина справна й підібрана правильно. Якщо повітря проходить під лицьову частину, то вона неправильно підібрана або несправна, або неправильно одягнена.
Необхідно перевірити правильність вибору зросту лицьової частини або зняти й заново надягти її, або замінити лицьову частину на нову. Перевірити з’єднання лицьової частини з фільтром (зі з’єднувальною трубкою й фільтром), догвинчуючи з’єднання до упору.
Повторити перевірку протигаза, для чого:
приєднати до правильно надягнутої герметичної лицьової частини фільтр (з’єднувальну трубку з фільтром);
закрити долонею отвір у дні фільтра й зробити спробу вдиху.
Якщо дихати неможливо, то з’єднання виконано герметично. Якщо повітря надходить під лицьову частину, то варто перевірити якість приєднання фільтра до лицьової частини (перевірити стан віночка різьбової горловини фільтра, стан притиску й наявність ніпельного кільця в накидній гайці з’єднувальної трубки, докрутити фільтр до упору). При неможливості забезпечення герметичності з’єднання лицьової частини й фільтра замінити фільтр (з’єднувальну трубку) на новий.
Остаточна перевірка якості підбору лицьової частини і справності фільтруючого протигазу здійснюється відділенням технічної перевірки фільтрувальних протигазів у наметі з аерозолем подразнюючої речовини. Лицьова частина вважається підібраною, а фільтрувальний протигаз справним, якщо при перевірці подразнюючою речовиною не відчувається подразнення очей, шкіри обличчя і верхніх дихальних шляхів.
В.о. начальника відділу
з питань НС, ОМР та ЦЗН Микола Зікій
Додаток 8
до Положення
|
Примітка:
- Табличка розміщується на стіні біля головного входу. Надпис наноситься прямим шрифтом на білому фоні чорною фарбою.
- Розмір таблички: ширина – 60 см, висота – 40 см, висота букв слова “ПУНКТ” і “ЖКУ-12” – до 10 см, решти написів – до 5 см.
В.о. начальника відділу
з питань НС, ОМР та ЦЗН Микола Зікій
ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядження міського голови
від 29 березня 2017 року № 77-р
ПОЛОЖЕННЯ
про введення режимів радіаційного захисту
та рекомендації щодо поведінки населення
міста Самбора при радіаційних аваріях
м. Самбір
- Загальні положення
1.1. Положення про введення режимів радіаційного захисту та рекомендації щодо поведінки населення міста Самбора при радіаційних аваріях (далі – Положення про введення режимів радіаційного захисту) спрямоване на забезпечення захисту життя, здоров’я та майна людей від негативного впливу іонізуючого випромінювання, спричиненого практичною діяльністю, а також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіжних та рятувальних заходів.
Положення про введення режимів радіаційного захисту розроблено відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Закону України “Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання”, постанов Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 813 “Про затвердження Порядку взаємодії органів виконавчої влади та юридичних осіб, які провадять діяльність у сфері використання ядерної енергії, в разі виявлення радіоактивних матеріалів у незаконному обігу”, від 24.07.2013 № 598 “Про затвердження державного плану взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади на випадок вчинення диверсій щодо ядерних установок, ядерних матеріалів, інших джерел іонізуючого випромінювання у процесі їх використання, зберігання або перевезення, а також щодо радіоактивних відходів у процесі поводження з ними”, Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97/Д-2000), Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України (ОСПУ-2005) та інших нормативно-законодавчих актів у сфері цивільного захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій (далі – НС) і визначає порядок дій місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання щодо забезпечення захисту людей від впливу іонізуючих випромінювань шляхом введення режимів радіаційного захисту населення на підвідомчих територіях.
1.2. Виникнення радіаційної аварії супроводжується радіоактивним забрудненням місцевості, в результаті чого виникає загроза ураження людей, порушення виробничої діяльності промислових підприємств, засобів зв’язку, транспорту. Крім того, радіоактивне забруднення місцевості ускладнює організацію та ведення рятувальних і невідкладних аварійно – відновлювальних робіт в осередках ураження.
В цих умовах без застосування заходів захисту дія радіації на людей є неминучою.
З метою виключення масових радіаційних уражень і опромінення людей вище встановлених допустимих доз, дії населення в умовах радіаційного забруднення суворо регламентується і підпорядковується певному режиму радіаційного захисту.
Під режимом радіаційного захисту розуміють порядок дій людей, застосування засобів та способів захисту в зонах радіоактивного забруднення, передбачаючи максимальне зменшення можливих доз опромінення.
Режим радіаційного захисту включає час постійного перебування людей в захисних спорудах, обмеження перебування їх на відкритій місцевості після виходу із захисних споруд або при веденні рятувальних і невідкладних аварійно – відновлювальних робіт в осередках ураження, а також передбачає використання засобів індивідуального захисту і захисних властивостей промислових споруд, техніки і транспорту.
Тривалість постійного перебування людей в захисних спорудах і, в цілому, тривалість дотримання режиму захисту залежить від ряду факторів, визначальними з яких є: рівні радіації на місцевості, захисні властивості сховищ, протирадіаційних укриттів, виробничих і житлових приміщень, а також встановлені (допустимі) дози опромінення. З урахуванням цих факторів розробляються режими радіаційного захисту населення.
Дотримання цих режимів захисту виключає радіаційне ураження і опромінення людей вище встановлених доз опромінення.
1.3. У цьому Положенні про введення режимів радіаційного захисту наведені нижче терміни вживаються у таких значеннях:
Аварійне опромінення – непередбачене підвищення опромінення персоналу та/або населення внаслідок радіаційної аварії.
Відвернута доза – доза, яка відвертається внаслідок застосування конкретного контрзаходу і вираховується як різниця між дозою без застосування контрзаходу і дозою після припинення дії введеного контрзаходу.
Втручання – будь-яка дія, спрямована на зменшення опромінення або запобігання йому чи можливості опромінення людини від джерел, що не належать до сфери контрольованої практичної діяльності або які вийшли з-під контролю.
Втручання безумовно виправдане – таке втручання, якщо значення відвернутих ним доз настільки велике, що користь для здоров’я від цього втручання явно перевищує той сумарний збиток, яким ця акція супроводжується.
Втручання безумовно виправдане термінове – таке втручання, при реалізації якого відвернута доза пов’язана із загрозою виникнення гострих клінічних проявів променевого ураження: променевої хвороби, променевих опіків шкіри.
Втручання виправдане – таке втручання, при якому користь для здоров’я від відвернутої ним дози більша від загального збитку, завданого введенням цього втручання.
Втручання невиправдане – таке втручання, при якому величина відвернутої ним дози менша деякого мінімального рівня, визначеного як межа виправданості. Межі виправданості відповідає така величина відвернутої дози, при якій користь (для здоров’я) від втручання виявиться меншою від величини завданого ним збитку.
Джерело іонізуючого випромінювання – об’єкт, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або в певних умовах здатний створювати іонізуюче випромінювання.
Доза (в рамках цього Положення) – узагальнена назва ефективної, еквівалентної або поглиненої дози.
Ефекти детерміністичні (нестохастичні) – ефекти радіаційного впливу, що виявляються тільки при перевищенні певного дозового порогу і тяжкість наслідків яких залежить від величини отриманої дози (гостра променева хвороба, променеві опіки та ін.).
Ефекти стохастичні – безпорогові ефекти радіаційного впливу, імовірність виникнення яких існує при будь-яких дозах іонізуючого випромінювання і зростає із збільшенням дози, тоді як відносна тяжкість їх проявів від дози не залежить. До стохастичних ефектів належать злоякісні новоутворення (соматичні стохастичні ефекти) та генетичні наслідки, які передаються нащадкам (спадкові ефекти).
Іонізуюче випромінювання – випромінювання (електромагнітне, корпускулярне), яке при взаємодії з речовиною безпосередньо або непрямо викликає іонізацію та збудження її атомів і молекул.
Забруднення радіоактивне – наявність або розповсюдження радіоактивних речовин понад їх природний вміст у навколишньому середовищі та/або у тілі людини.
Збиток – поняття, що використовується для позначення сукупних втрат. Збиток включає як компонентну, що позначається поняттям “шкода для здоров’я”, так і економічні, соціально-психологічні та інші втрати.
Коефіцієнт послаблення радіації (Кпосл) – показує, у скільки разів доза радіації гама-випромінювання, отримана людьми в будівлі, споруді, укритті або транспортному засобі, менша дози, отриманої за аналогічний період на відкритій місцевості.
Контрзахід – будь-яка дія, яка призводить до зменшення існуючих індивідуальних та/або колективних доз опромінення або імовірності опромінення внаслідок аварії чи ситуації хронічного опромінення та/або зменшення збитку здоров’ю, завданого самим фактом наявності аварії чи хронічного опромінення.
Користь – в загальному розумінні – певні позитивні наслідки, блага, вигоди. Користь в галузі протирадіаційного захисту – це міра позитивних для здоров’я людини наслідків втручання за рахунок відвернутої внаслідок цього втручання дози опромінення.
Критична група – це частина населення, яка за своїми статево-віковими, соціально-професійними умовами, місцем проживання та іншими ознаками отримує чи може отримувати найбільші рівні опромінення від цього джерела.
Ліміт дози (ЛД) – основний радіаційно-гігієнічний норматив, метою якого є обмеження опромінення осіб категорії А, Б, В від усіх індустріальних джерел іонізуючого випромінювання в ситуаціях практичної діяльності. У НРБУ-97/ Д-2000 встановлені ліміт ефективної дози та ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінення.
Опромінення – вплив на людину іонізуючого випромінювання від джерел, що знаходяться поза організмом (зовнішнє опромінення), або від джерел, що знаходяться всередині організму (внутрішнє опромінення).
Потужність поглиненої в повітрі дози (ППД) – потужність дози, що поглинена в одиниці об’єму повітря.
Принцип виправданості – принцип протирадіаційного захисту, який вимагає, щоб користь від вибраної людської діяльності перевищувала пов’язаний з цією діяльністю сумарний збиток для суспільства чи людини.
Принцип неперевищення – принцип протирадіаційного захисту, який вимагає обмеження (неперевищення) величин опромінення, пов’язаних з вибраною людською діяльністю, встановлених рівнів.
Принцип оптимізації – принцип протирадіаційного захисту, який вимагає, щоб користь від вибраної людської діяльності не тільки перевищувала пов’язаний з нею збиток, але й була максимальною.
Протирадіаційний захист – сукупність нормативно-правових, проектно-конструкторських, медичних, технічних та організаційних заходів, що забезпечують радіаційну безпеку.
Радіаційно-ядерний об’єкт – будь-які речовини, пристрої та споруди, що містять чи можуть вміщувати ядерні матеріали або джерела іонізуючого випромінювання (енергетичні, промислові, дослідні, експериментальні реактори, пристрої, установки, стенди, обладнання, прилади, склади, сховища, транспортні засоби, а також електростанції, виробництва, технологічні комплекси, які використовують такі технічні засоби, у тому числі пов’язані з розробкою, виробництвом, дослідженням, випробуванням, переробкою, транспортуванням, збереженням ядерних вибухових пристроїв).
Радіаційна безпека – дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами та стандартами з безпеки.
Радіаційна аварія (аварія) – подія, внаслідок якої втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінювання, і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з безпеки.
Радіоактивне забруднення – забруднення поверхні землі, атмосфери, води чи продовольства, харчової сировини, кормів і різних предметів радіоактивними речовинами в обсягах, що перевищують рівень, встановлений нормами радіаційної безпеки і правилами робіт з радіоактивними речовинами.
Рівень втручання – рівень відвернутої дози опромінення, при перевищенні якого потрібно застосовувати конкретний контрзахід у випадку аварійного чи хронічного опромінення.
Рівень дії – величина, похідна від рівнів втручання, яка виражається у термінах таких показників радіаційних обставин, які можуть бути виміряні: потужність поглинутої дози в повітрі на відкритій місцевості, об’ємна активність радіонуклідів в повітрі, концентрації їх в продуктах харчування, щільність випадінь радіонуклідів на грунт та інші.
Радіаційний захист – сукупність радіаційно-гігієнічних, проектно-конструкторських, технічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення радіаційної безпеки.
Режим радіаційного захисту – порядок дії населення і використання засобів і способів захисту в зоні радіоактивного забруднення з метою можливого зменшення дії іонізуючого опромінювання на людей.
Радіаційний контроль – контроль за дотриманням норм радіаційної безпеки і основних санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами і іншими джерелами іонізуючого випромінювання, а також отримання інформації про рівні опромінення людей і про обстановку на об’єкті та в довкіллі.
Природний радіаційний фон – опромінення, зумовлене космічним випромінюванням та випромінюванням природних радіонуклідів, природно розподілених у землі, воді, повітрі та інших елементах біосфери.
Фаза аварії рання (гостра) – фаза комунальної аварії тривалістю від декількох годин до 1 – 2-ох місяців після початку аварії.
Фаза аварії середня (фаза стабілізації) – фаза комунальної аварії, яка починається через один-два місяці і завершується через 1-2 роки після початку радіаційної аварії, на якій відсутні (із-за радіоактивного розпаду) короткоживучі осколочні радіоізотопи.
Фаза аварії пізня (фаза відновлення) – фаза комунальної аварії, що починається через 1-2 роки після початку аварії, коли основним джерелом зовнішнього опромінення є Cs137 у випадах на грунт, а внутрішнього – Cs137 і Sr90 в продуктах харчування, які виробляються на забруднених цими радіонуклідами територіях.
Захисні споруди цивільного захисту (далі – захисні споруди ЦЗ) – інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. Захисні споруди ЦЗ за захисними властивостями розподіляються на сховища і протирадіаційні укриття.
- Критерії визначення радіаційних аварій
До критеріїв визначення радіаційних аварій відносяться:
- групи радіаційних аварій;
- класифікація радіаційних аварій за масштабами;
- фази аварії.
2.1. Усі радіаційні аварії поділяються на дві групи:
перша група – аварії, які не супроводжуються радіоактивним забрудненням виробничих приміщень, проммайданчика об’єкта та навколишнього середовища;
друга група – аварії, внаслідок яких відбувається радіоактивне забруднення середовища виробничої діяльності і проживання людей.
2.1.1. У результаті аварії першої групи втрата регулюючого контролю над джерелом може супроводжуватися додатковим зовнішнім рентгенівським, гамма, бета і нейтронним опроміненням людини.
2.1.2. До аварій другої групи належать:
- аварії на об’єктах, де проводяться роботи з радіоактивними речовинами у відкритому виді, які супроводжуються локальним радіоактивним забрудненням об’єктів виробничого середовища;
- аварії, пов’язані з радіоактивним забрудненням виробничого та навколишнього середовища, викликані проникненням у них радіоактивних речовин внаслідок розгерметизації закритих джерел гамма, бета і альфа випромінювання;
– радіаційні аварії на об’єктах ядерно-енергетичного циклу, експериментальних ядерних реакторах, а також на складах радіоактивних речовин і на пунктах поховання радіоактивних відходів, де можливі аварійні газоаерозольні викиди та/або рідинні скиди радіонуклідів у навколишнє середовище.
2.2. Класифікація радіаційних аварій за масштабами.
2.2.1. Масштаб радіаційної аварії визначається розміром територій, а також чисельністю персоналу і населення, які втягнені до неї. За своїм масштабом радіаційні аварії поділяються на два великі класи: промислові і комунальні.
2.2.2. До класу промислових відносяться такі радіаційні аварії, наслідки яких не поширюються за межі територій виробничих приміщень і проммайданчика об’єкта, а аварійне опромінювання може отримувати лише персонал.
- До класу комунальних відносяться радіаційні аварії, наслідки яких не обмежуються приміщеннями об’єкта і його проммайданчиком, а поширюються на оточуючі території, де проживає населення. Останнє стає, таким чином, об’єктом реального чи потенційного аварійного опромінювання.
- За масштабом комунальні радіаційні аварії більш детально поділяються на:
– локальні, якщо в зоні аварії проживає населення загальною чисельністю до десяти тисяч осіб;
– регіональні, при яких в зоні аварії опиняються території декількох населених пунктів, один чи декілька адміністративних районів і навіть областей, а загальна чисельність втягненого в аварію населення перевищує десять тисяч осіб;
– глобальні – це комунальні радіаційні аварії, внаслідок яких утягується значна частина (чи уся) території країни і її населення.
*До особливого типу глобальних радіаційних аварій відносяться трансграничні, коли зона аварії поширюється за межі державних кордонів.
2.3. Фази аварії.
У розвитку комунальних радіаційних аварій виділяють три основні часових фази (Додаток 1):
- рання (гостра) фаза аварії;
- середня фаза аварії, чи фаза стабілізації;
- пізня фаза аварії, чи фаза відновлення.
2.4. Основні дозові межі опромінення населення.
2.4.1. Основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз.
*Мілізіверт (мЗв) – одиниця вимірювання еквівалентної та ефективної дози іонізуючого опромінення (у системі СІ). Позасистемна одиниця – бер.
2.4.2. Нормами радіаційної безпеки (далі – НРБУ-97/Д-2000) встановлені категорії осіб, які зазнають опромінення:
категорія А – особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань;
категорія Б – особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв’язку з розташуванням робочих місць в приміщеннях та промислових майданчиках об’єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення;
категорія В – все населення.
2.4.3. Для осіб категорій А і Б ліміти доз встановлюються в термінах індивідуальної річної ефективної та еквівалентних доз зовнішнього опромінення (ліміти річної ефективної та еквівалентної доз). Обмеження опромінення осіб категорії В (населення) здійснюється введенням лімітів річної ефективної та еквівалентної доз для критичних груп осіб категорії В. Останнє означає, що значення річної дози опромінення осіб, які входять в критичну групу, не повинно перевищувати ліміту дози, встановленого для категорії В.
Ліміти ефективної дози опромінення (мЗв рік ˉ ¹):
Категорія А – 20, категорія Б – 2, категорія В – 1.
2.4.4. Регламентація і контроль опромінення населення здійснюється на основі розрахунків річних ефективних та еквівалентних доз опромінення критичних груп. Структура, обсяг, методи і засоби цього контролю регламентуються відповідними розділами Основних санітарних правил роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі — ОСПУ), а також, при необхідності, спеціальними нормативними актами Міністерства охорони здоров’я України.
2.4.5. Обмеження опромінення населення здійснюється шляхом регламентації та контролю:
– газоаерозольних викидів і рідинних скидів у процесі роботи радіаційно-ядерних об’єктів;
– вмісту радіонуклідів в окремих об’єктах навколишнього середовища (воді, продуктах харчування, повітрі і т.і.).
2.5. На підставі прогнозу або реальних обставин, що склалися внаслідок аварії, з урахуванням зазначених критеріїв, застосовуються такі основні принципи, на яких будуються радіаційна безпека та протирадіаційний захист в ситуаціях втручань:
– будь-який контрзахід повинен бути виправданим, тобто отримана користь (для суспільства та особи) від відвернутої цим контрзаходом дози повинна бути більша, ніж сумарний збиток (медичний, економічний, соціально-психологічний тощо) від втручання, пов’язаного з його проведенням (принцип виправданості);
– повинні бути застосовані всі можливі заходи для обмеження індивідуальних доз опромінення на рівні, нижчому за поріг детерміністичних радіаційних ефектів, особливо порогів гострих клінічних радіаційних проявів (принцип неперевищення);
– форма втручання (контрзахід або комбінація декількох контрзаходів), його масштаби та тривалість повинні вибиратися таким чином, щоб різниця між сумарною користю та сумарним збитком була не тільки додатною, але і максимальною (принцип оптимізації).
- Повноваження місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо введення режимів радіаційного захисту, спрямованих на захист людини від впливу іонізуючого випромінювання
На підставі аналізу стану техногенно – природної безпеки на території області та сусідніх регіонів існують такі джерела ризику виникнення НС, які пов’язані з аваріями на АЕС, джерелами іонізуючого випромінювання:
– за прогнозами, потенційну загрозу на території області несуть Хмельницька АЕС та Рівненська АЕС;
- при транспортуванні залізничним транспортом територією області радіоактивного палива, радіоактивних відходів, внаслідок аварій, можлива розгерметизація контейнерів з радіоактивними відходами, що призведе до радіоактивного забруднення території та ураження людей;
- внаслідок порушення технології експлуатації пристроїв та споруд, що містять чи можуть вміщувати ядерні матеріали або джерела іонізуючого випромінювання, можливе радіоактивне забруднення середовища виробничої діяльності і прилеглих територій проживання людей.
З урахуванням зазначеного прогнозу на території області може виникнути складна радіаційна ситуація наслідки якої вимагатимуть від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, на які покладено виконання завдань щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, оперативного реагування та дій.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання здійснюють для забезпечення захисту людей від впливу іонізуючих випромінювань такі заходи:
- приймають згідно із законодавством України рішення щодо застосування на підвідомчій території заходів втручання у разі радіаційних аварій;
- організовують проведення в установленому порядку щорічних обстежень з метою оцінки стану захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань та ведення екологічного паспорта підвідомчої території;
- здійснюють організаційне керівництво системою обліку та контролю доз опромінення населення на підвідомчій території;
- організовують контроль за виконанням заходів щодо захисту людини від впливу радіонуклідів, що містяться у будівельних матеріалах;
– затверджують відповідні плани щодо захисту населення від радіаційних аварій та їх наслідків;
– забезпечують постійну готовність засобів оповіщення населення на підвідомчій території про виникнення радіаційної аварії;
– організовують контроль за виконанням заходів щодо захисту населення від радіаційних аварій та їх наслідків;
– забезпечують населення, в місцях його проживання, інформацією щодо рівнів опромінення людини та заходів захисту від впливу іонізуючих випромінювань, що виконуються на підвідомчій території;
– розроблюють та впроваджують програми захисту людей від впливу іонізуючого випромінювання;
– здійснюють оповіщення населення у разі виникнення радіаційної аварії та інформування про рятувальні та профілактичні заходи у зв’язку з цим.
До виконання вищезазначених заходів залучаються:
– органи управління, сили і засоби обласної територіальної та функціональних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту (далі – ЄДС ЦЗ), порядок дій яких визначено Планом реагування на надзвичайні ситуації, пов’язані з викидом радіоактивних речовин.
- Режими радіаційного захисту та дії населення в умовах виникнення радіаційної аварії
4.1. Порядок вибору і введення в дію режимів захисту.
4.1.1. Типові режими призначені для практичного використання при організації захисту населення в умовах радіаційного забруднення місцевості (рекомендовані режими захисту населення при виникненні надзвичайної ситуації, пов’язаної з радіаційними аваріями на АЕС, вказані в додатку 4).
4.1.2. Режими захисту населення в межах території міста Самбора вводяться в дію за рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради
Режими захисту робітників і службовців на суб’єктах господарювання вводяться в дію рішенням керівників об’єктів.
4.1.3. Режими захисту визначаються за наявними рівнями радіації, заміряними за допомогою дозиметричних приладів на території міста.
Якщо на території міста Самбора в різних точках заміряні рівні радіації неоднакові, режим вибирається і встановлюється за максимальним рівнем радіації.
У випадках, коли до радіоактивного забруднення потрапляє частина міста Самбора, режим захисту може бути встановлений тільки на зараженій території, якщо немає можливості здійснити переміщення населення із зараженої території на незаражену.
4.1.4. При виявленні радіоактивного забруднення подається сигнал “Загроза радіоактивного зараження”. За цим сигналом все населення укривається, потім вводиться режим захисту, який доводиться до населення всіма засобами зв’язку.
4.1.5. Незалежно від місця розміщення суб’єкта господарювання (в населеному пункті або за його межами), на його території вводиться в дію свій режим захисту з урахуванням рівнів радіації, виміряних на об’єкті, і реального ступеня захисту працівників і службовців.
При наявності на об’єкті сховищ і ПРУ(С) з різним значенням Кпосл, за рішенням керівника ЦЗ об’єкта режим захисту вибирається або за найменшим значенням Кпосл або ж для кожної захисної споруди окремо.
4.1.6. При рівнях радіації, при яких не забезпечується захист населення в сховищах, керівники ЦЗ укривають все населення в протирадіаційних укриттях, доповідають керівникам територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ і отримують від них вказівки про наступні дії населення.
4.1.7. Тривалість дотримання режиму радіаційного захисту і час припинення його дії встановлюється керівником ЦЗ міста Самбора (об’єкта) з урахуванням конкретних радіаційних обставин.
4.1.8. При випаданні радіоактивних речовин вимагається дотримання режиму на протязі тривалого часу, а при використанні ПРУ(С) з низькими захисними властивостями може застосовуватись евакуація населення в безпечні в радіаційному відношенні райони. Термін і порядок евакуації встановлюються керівником після вивчення радіаційних обставин за даними розвідки.
4.2. Населення в умовах радіаційної аварії.
4.2.1. При виникненні комунальної радіаційної аварії, крім термінових робіт щодо стабілізації радіаційного стану (включаючи відновлення контролю над джерелом), місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання одночасно здійснюють заходи, спрямовані на:
– зведення до мінімуму кількості осіб з населення, які зазнають аварійного опромінення;
- запобігання чи зниження індивідуальних і колективних доз опромінення населення;
- запобігання чи зниження рівнів радіоактивного забруднення продуктів харчування, питної води, сільськогосподарської сировини, об’єктів довкілля (повітря, води, ґрунту, рослин тощо), а також будівель і споруд.
4.2.2. Протирадіаційний захист населення в умовах радіаційної аварії необхідно базувати на системі протирадіаційних заходів (контрзаходів), які практично завжди є втручанням в нормальну життєдіяльність людей, а також у сферу нормального соціально-побутового, господарського і культурного функціонування територій.
4.2.3. При плануванні і реалізації втручань, спрямованих на мінімізацію доз і чисельності осіб з населення, які потрапили у сферу дії аварійного опромінення, слід керуватися трьома головними принципами протирадіаційного захисту в умовах радіаційної аварії (див. п. 2.5).
4.2.4. Види контрзаходів.
4.2.4.1. Усі захисні контрзаходи, які застосовуються в умовах радіаційної аварії поділяються на прямі і непрямі.
До прямих належать контрзаходи, реалізація яких призводить до запобігання чи зниження індивідуальних і/або колективних доз аварійного опромінення населення.
До непрямих належать усі види контрзаходів, які не призводять до запобігання індивідуальним і колективним дозам опромінення населення, але зменшують (компенсують) величину збитку для здоров’я *, пов’язаного з цим аварійним опроміненням.
* До непрямих контрзаходів, зокрема, належать ті, які спрямовані на підвищення якості життя населення, яке зазнало аварійного опромінення: введення соціально-економічних і медичних пільг та грошових компенсацій, покращення якості харчування та ін.
4.2.4.2. У залежності від масштабів і фаз радіаційної аварії, а також від рівнів прогнозних аварійних доз опромінення контрзаходи* умовно поділяються на термінові, невідкладні і довгострокові.
*Під терміном “контрзаходи” слід розуміти “прямі контрзаходи”.
До термінових належать такі контрзаходи, проведення яких має за мету відвернення таких рівнів доз гострого та/або хронічного опромінення осіб з населення, які створюють загрозу виникнення радіаційних ефектів, що виявляються клінічно.
Контрзаходи кваліфікуються як невідкладні, якщо їх реалізація спрямована на відвернення детерміністичних ефектів.
До довгострокових належать контрзаходи, спрямовані на відвернення доз короткочасного або хронічного опромінення, значення яких, як правило, нижче порогів індукування детерміністичних ефектів.
4.2.5. Втручання.
4.2.5.1. Основою для прийняття рішення стосовно доцільності (недоцільності) проведення того чи іншого контрзаходу є оцінка і порівняння збитку, завданого втручанням, викликаним даним контрзаходом, з користю для здоров’я, за рахунок дози, відвернутої цим втручанням.
4.2.5.2. Кількісними критеріями, які забезпечують виконання вимог п. 4.2.5.1, є регламенти третьої групи:
- рівні втручання;
- рівні дії.
4.2.5.3. Рівень втручання виражається у термінах відвернутої дози, тобто дози, яку передбачається відвернути за час дії контрзаходу, пов’язаного з цим втручанням.
Рівні дії є похідними величинами від рівнів втручання. Вони визначаються у вигляді таких показників радіаційної ситуації, які можуть бути виміряні: потужність поглинутої дози в повітрі на відкритій місцевості, об’ємна активність радіонуклідів в повітрі, концентрації їх в продуктах харчування, щільність випадінь радіонуклідів на грунт та ін., при перевищенні яких може розглядатися питання про проведення втручання.
4.2.5.4. При реалізації контрзаходу, як правило, відвертається не вся доза від цього аварійного джерела, а деяка її частина, так що зберігається залишковий (невідвернутий) рівень дози. В процедурі оптимізації залишковий рівень має відповідати деякій дозі опромінення, запобігання якій цим контрзаходом стає неприйнятним тому, що суттєво збільшується збиток.
4.2.5.5. Величина прогнозованої дози для найбільш опромінених осіб з населення не повинна перевищувати таких значень, при яких можливі гострі клінічні прояви радіаційних уражень (додаток 2).
4.2.6. Рівні втручання та рівні дії для термінових і невідкладних контрзаходів.
4.2.6.1. До термінових і невідкладних протирадіаційних захисних заходів гострої фази аварії належать:
– укриття населення;
– обмеження у режимі поведінки (обмеження часу перебування на відкритому повітрі);
– евакуація;
– фармакологічна профілактика опромінення щитовидної залози радіоактивними ізотопами йоду з допомогою препаратів стабільного йоду (йодна профілактика);
- тимчасова заборона вживання окремих продуктів харчування місцевого виробництва і використання води з місцевих джерел.
Значення рівнів втручання та/або рівнів дії для різних типів невідкладних контрзаходів наведені в додатку 3.
- Рішення про проведення термінових і невідкладних захисних заходів мають бути прийняті не лише з урахуванням поточного стану радіаційної ситуації, але, у першу чергу, базуватися на прогнозі її розвитку у зв’язку з очікуваними аварійними викидами і скидами, а також з використанням гідрометеорологічних прогнозів.
- Основні організаційні і технологічні характеристики, а також перелік і розміри ресурсів, необхідних для проведення термінових і невідкладних втручань (включаючи укриття, евакуацію і йодну профілактику), відпрацьовуються заздалегідь органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на підставі прогнозу та сценарію гіпотетичних комунальних аварій у вигляді плану радіаційного захисту населення і території. У зазначених планах визначаються рівні втручання і дії, встановлені НРБУ-97/Д-2000. До планів слід також включити значення рівнів дії для таких контрзаходів, як вилучення і заміна різних продуктів харчування і питної води.
- В умовах гострого дефіциту продуктів харчування і питної води чи будь-яких інших складних соціально-економічних обставин можуть бути використані більш високі рівні дії, ніж наведені в таблиці додатка 3, для вилучення радіоактивно забруднених продуктів харчування і питної води. Проте подібні рішення мають бути обґрунтовані застосуванням процедур виправданості і оптимізації втручання та узгоджені з органами Держпродспоживслужби України.
4.2.7. Рівні втручання і рівні дії для довгострокових контрзаходів.
4.2.7.1. До довгострокових контрзаходів (додаток 3), які можуть здійснюватися і на ранній, і на пізній фазах аварії, належать:
- тимчасове відселення;
- переселення (на постійне місце проживання);
- обмеження вживання радіоактивно забруднених води і продуктів харчування;
- дезактивація територій;
- різноманітні сільськогосподарські контрзаходи;
- інші контрзаходи (гідрологічні, включаючи протиповеневі, обмеження, пов’язані з лісокористуванням, полюванням, рибною ловлею та ін.).
- Сільськогосподарські, гідротехнічні та інші індустріально – технічні контрзаходи повинні розглядатися лише після повного завершення аварійного радіоактивного забруднення території, включаючи водойми, з урахуванням результатів детального радіаційного моніторингу.
- Необхідно вжити всіх заходів для отримання оцінок доз опромінення, якого зазнали особи з населення, за період до проведення втручання, а також оцінок доз прогнозного опромінення, якщо прийнято рішення про відмову від будь-якого довгострокового контрзаходу. Результати цих оцінок мають бути загальнодоступними.
4.2.7.4. Оцінки доз повинні базуватися на результатах усієї доступної інформації і постійно уточнюватися з отриманням нових, уточнених та/або розширених даних радіаційного моніторингу.
4.2.8. Припинення втручання.
Будь-який довгостроковий контрзахід має бути призупинений, коли оцінки доз показують, що подальше його продовження невиправдане, оскільки величина невідвернутого залишкового рівня дози виявляється нижче прийнятного.
НРБУ-97/Д-2000 встановлено такий залишковий прийнятний сумарний рівень зовнішнього і внутрішнього опромінення:
1 мЗв за рік для хронічного опромінення тривалістю більше 10 років;
5 мЗв сумарно за перші два роки;
15 мЗв сумарно за перші 10 років.
Ці значення повинні враховуватись при визначенні розмірів (границь) зони аварії (комунальної).
- Прикінцеве положення
В умовах радіоактивного забруднення територій особливо важливого значення набувають вибір і встановлення режимів радіаційного захисту людей на забрудненій місцевості. Правильний вибір режимів радіаційного захисту людей на забрудненій місцевості дозволить доцільно організувати їх захист, а також роботу суб’єктів господарювання, не допускаючи при цьому небезпечного радіаційного переопромінення людей.
Для населення, робітників та службовців суб’єктів господарювання, які можуть потрапити в зону випадіння радіоактивних опадів, доцільно завчасно, виходячи з конкретних місцевих умов, розрахувати варіанти режимів радіаційного захисту.
В умовах радіоактивного забруднення місцевості забезпечити такі умови, щоб люди не опромінювались, практично неможливо. Тому доводиться допускати опромінення людей в деяких межах, встановлюючи при цьому визначені дози радіації, які можуть бути отримані на зараженій місцевості.
Допустима доза опромінення встановлюється в залежності від обставин, які склались. При цьому повинно враховуватись необхідність як забезпечення безпеки людей, так і виконання робіт та пересування на зараженій місцевості. Встановлена доза не повинна перевищувати допустимих величин.
З урахуванням вищезазначеного, режими радіаційного захисту вводяться в дію місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання з метою захисту людей від впливу іонізуючого випромінювання у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з радіаційними аваріями.
Додаток 1
до п. 2.3. Положення
Потенційні шляхи опромінення, фази та контрзаходи, для яких можуть бути встановлені рівні втручання
№ з/п | Потенційні шляхи опромінення | Фаза аварії | Контрзахід* |
1 | Зовнішнє опромінення від радіоактивної хмари аварійного джерела (установки) | Рання | Укриття
Евакуація Обмеження режиму поведінки |
2 | Зовнішнє опромінення від шлейфу випадінь з радіоактивної хмари | Рання | Укриття
Евакуація Обмеження режиму поведінки |
3 | Вдихання радіонуклідів, які містяться у шлейфі | Рання | Укриття, герметизація приміщень, відключення зовнішньої вентиляції |
4 | Надходження радіоізотопів йоду інгаляційно, з продуктами харчування та питною водою | Рання | Укриття
Обмеження режимів поведінки та харчування Профілактика надходження радіоізотопів йоду за допомогою препаратів стабільного йоду |
5 | Поверхневе забруднення радіонуклідами шкіри, одягу, інших поверхонь | Рання
Середня |
Укриття
Евакуація Обмеження режимів поведінки та харчування Дезактивація |
6 | Зовнішнє опромінення від випадінь радіонуклідів на грунт та інші поверхні | Середня
Пізня |
Евакуація
Тимчасове відселення Переселення Обмеження режимів поведінки та харчування Дезактивація територій, будівель, споруд |
7 | Інгаляційне надходження радіонуклідів за рахунок їх вторинного підняття з вітром | Середня
Пізня |
Тимчасове відселення
Переселення Дезактивація територій, будівель, споруд |
8 | Споживання радіоактивно забруднених продуктів харчування та води | Пізня | Сільськогосподарські та гідротехнічні контрзаходи |
*Радіаційний контроль об’єктів навколишнього середовища, продуктів харчування та питної води проводиться на всіх фазах аварії, але обсяг та структура цього контролю можуть бути різними. Це визначається спеціальним методично-регламентуючим документом.
Період ранньої фази включає такі події:
– газо-аерозольні викиди і рідинні скиди радіоактивного матеріалу із аварійного джерела;
– процеси повітряного переносу та інтенсивної наземної міграції радіонуклідів;
– радіоактивні опади і формування радіоактивного сліду.
Усі види втручань в період ранньої фази аварії носять терміновий характер.
До особливостей середньої фази належать:
– порівняно швидке зниження потужності поглинутої у повітрі дози зовнішнього гамма-випромінювання на місцевості (майже у 10 разів за період тривалістю 1 рік після початку цієї фази);
– переважання кореневого (над поверхневим) типу забруднення сільськогосподарської продукції (зелені овочі, злакові, ягоди, молоко і м’ясо за рахунок кореневого переходу радіонуклідів у траву пасовищ).
Усі види втручань в період середньої фази аварії, у більшості випадків, відносяться до довгострокових.
Пізня фаза починається через 1-2 години після початку аварії.
Втручання на пізній фазі аварії носять виключно довгостроковий характер.
Радіаційні аварії, при яких відсутні газо-аерозольні викиди і рідинні скиди, але має місце забруднення навколишнього середовища, викликане витіканнями радіонуклідів з об’єктів, де проводяться роботи з радіоактивними речовинами у відкритому виді, розвиваються за такою трифазною схемою:
– рання фаза – фаза проникнення радіоактивних речовин у навколишнє середовище, яка завершується формуванням радіоактивно-забруднених приміщень і територій;
– середня фаза – період стабілізації радіоактивного забруднення,
– пізня фаза – період зниження рівнів радіоактивного забруднення (до “фонових”) як за рахунок фізичних і екологічних процесів, так і внаслідок контрзаходів.
В.о. начальника відділу
з питань НС, ОМР та ЦЗН Микола Зікій
Додаток 2
до п. 4.2.5.5.Положення
Невідкладні контрзаходи
2.1. Основними та найбільш ефективними невідкладними контрзаходами на початковій фазі аварії є: укриття, евакуація, йодна профілактика та обмеження перебування осіб з населення на відкритому повітрі (таблиця 1).
Крім цих основних контрзаходів (для яких вводяться рівні виправданості та безумовної виправданості), на цій фазі аварії застосовується ціла низка допоміжних контрзаходів, доцільність введення яких розглядається у кожному конкретному випадку, але для яких рівні втручання не вводяться:
– заходи пилоподавлення;
– часте миття доріг з твердим покриттям;
– запобігання пилінню узбіччя доріг та спеціальні обмеження для автотранспорту щодо з’їзду на узбіччя;
– спеціальний режим роботи шкіл, дитячих садків;
– зміна режиму роботи лікувально-оздоровчих закладів;
– переведення великої рогатої худоби з пасовищного на стійлове утримання;
– обмеження лісокористування, заборона полювання та рибної ловлі у місцевих водоймах;
– інші контрзаходи.
2.2. Основні невідкладні контрзаходи, маючи високу ефективність за величиною відвернутої дози опромінення, є у той же час досить дискомфортними для населення, дорого коштують та вимагають значних організаційних зусиль для своєї реалізації. В таблиці 1 наведені найнижчі межі виправданості та рівні безумовної виправданості введення основних невідкладних контрзаходів.
2.3. Межі виправданості та рівні безумовної виправданості для основних контрзаходів трактуються як :
2.3.1. Укриття населення в будинках чи спеціальних спорудах (в основному цегляних, бетонних, товстостінних) має за мету запобігання, передусім, дозам зовнішнього опромінення, а при відповідній герметизації – і внутрішнього опромінення, пов’язаного з інгаляційним надходженням радіойоду, а також випадінням газоаерозолів на відкриті ділянки шкіри. При цьому, якщо відвернута при таких заходах доза на все тіло, щитовидну залозу та шкіру виявиться меншою за 5 мЗв, 50 мГр та 100мГр відповідно, то особа, яка відповідає за прийняття рішення про проведення укриття населення, має всі підстави відмовитися від введення цього досить дискомфортного заходу.
З іншої сторони, якщо дозиметричні розрахунки показують, що укриття може забезпечити відвернення доз на все тіло, щитовидну залозу та шкіру, що досягають (і навіть перевищують) 50 мЗв, 300 і 500 мГр відповідно, то введення такого контрзаходу не тільки доцільне, але й чим швидше він буде застосований, тим більшого ефекту вдасться досягти.
2.3.2. Евакуація пов’язана з терміном переміщення населення із зони аварії на, звичайно, обмежений строк і є одним з найбільш дороговартістних , дискомфортних та організаційно важких заходів. Для введення цього контрзаходу необхідне виключно серйозне та конкретне дозиметричне обґрунтування. Про це свідчать числові значення найнижчих меж виправданості та рівні безумовної виправданості, які в 3-10 разів вищі, ніж відповідні межі та рівні для укриття населення.
На практиці, якщо дози не досягають рівнів безумовної виправданості, рішення про евакуацію може бути прийнято з використанням будь-якого значення відвернутої дози, але при виконанні трьох умов:
– обраний виправданий рівень – більший від найнижчої межі виправданості;
– цей рівень встановлено внаслідок оптимізаційної процедури зважування користі та збитку, пов’язаного з евакуацією;
– при проведенні оптимізаційної процедури повинні бути враховані: кількість людей, які евакуюються, навіть транспортних засобів, підготовленість та впорядкованість місць розміщення евакуйованих, відстань та стан шляхів, можливість перевезення необхідного майна і нарешті, морально-психологічна прийнятність самої евакуації для населення, яке захищається, та економічні витрати, що супроводжують евакуацію.
Перераховані вище труднощі проведення евакуації повинні бути проігноровані, якщо шляхом евакуації відвертаються дози, відповідні рівням безумовної виправданості (та вищі за ці рівні).
Хоча евакуація розглядається як тимчасовий захід, але якщо дозиметричний прогноз показує, що реевакуація людей буде супроводжуватися опроміненням в дозах, що перевищують рівні прийнятості (п.п. 4.2.5.4, 4.2.8), наявність при застосуванні інших (довгострокових) контрзаходів, тоді необхідно розглянути питання про доцільність переселення евакуйованих людей.
2.3.3. Запобігання дозі внутрішнього опромінення щитовидної залози шляхом масового вживання препаратів стабільного йоду (йодна профілактика) – виключно ефективний, організаційно не дуже складний і відносно дешевший захисний захід.
Проте потрібно брати до уваги, що ефективність йодної профілактики різко спадає, якщо прийом стабільного йоду затримано на декілька годин після початку надходження радіоізотопів йоду інгаляційно чи з продуктами харчування. Різниця в 2-4 рази між рівнями невідкладного втручання для цього контрзаходу стосовно дитячої та дорослої частин населення пов’язана з тим, що, по-перше, дози на одиницю надходження у дітей в декілька разів вищі, ніж у дорослих, та, по-друге, ризик радіаційно обумовлених раків щитовидної залози у дітей на одиницю дози приблизно у два рази вищий, ніж у дорослих.
2.3.4. Важливим та відносно доступним є такий невідкладний захід, як обмеження перебування населення на відкритому повітрі. Для організованих дитячих колективів цей контрзахід реалізується шляхом збільшення тривалості “подовженого дня” у школах та скорочення чи виключення прогулянок, а для дорослих, робота яких пов’язана з перебуванням на відкритому повітрі, відповідними змінами на обмежений термін режиму роботи.
Таблиця 1. Найнижчі межі виправданості та рівні безумовної виправданості для невідкладних контрзаходів
Контрзахід | Відвернута доза за перші 2 тижні після аварії | |||||||
Межі виправданості | Рівні безумовної виправданості | |||||||
мЗв | мГр | мЗв | мГр | |||||
На все тіло | На щитовидну залозу | На шкіру | На все тіло | На щитовидну залозу | На шкіру | |||
Укриття | 5 | 50 | 100 | 50 | 300 | 500 | ||
Евакуація | 50 | 300 | 500 | 500 | 1000 | 3000 | ||
Йодна профілактика
Діти
Дорослі |
50* |
200* |
||||||
200* | 500* | |||||||
Обмеження перебування на відкритому повітрі
Діти
Дорослі |
1 |
20 |
50 |
10 |
100 |
300 |
||
2 | 100 | 200 | 20 | 300 | 1000 | |||
* Очікувана доза при внутрішньому опроміненні радіоізотопами йоду, що надходять до організму протягом перших двох тижнів після початку аварії.
В.о. начальника відділу
з питань НС, ОМР та ЦЗН Микола Зікій
Додаток 3
до п.4.2.6.1. Положення
Довгострокові контрзаходи
3.1. Довгострокові контрзаходи (тимчасове відселення, переселення, дезактивація території і радіоактивно забруднених будівель та споруд, обмеження вживання радіоактивно забрудненої води і продуктів харчування на досить тривалий час, сільськогосподарські та інші, включаючи індустріально-технічні) проводяться в умовах, коли:
– дані радіаційного моніторингу дозволяють зробити досить надійний прогноз розвитку ситуації;
– організації, які відповідають за проведення довгострокових контрзаходів, мають для цього достатньо ресурсів (матеріально-технічних, транспортних, запасів продовольства та ін.);
– процедура оптимізації показує і виправданість, і необхідність такої акції, тобто користь від дози, відвернутої довгостроковим контрзаходом, перевищує збиток, яким подібне втручання супроводжується;
– є досить надійна науково-технічна експертиза ефективності запланованих довгострокових контрзаходів.
3.2. При формуванні рішення про проведення довгострокових контрзаходів стосовно кожної конкретної аварійної ситуації в процедурі оптимізації мають бути враховані:
– масштаб аварії;
– кількість населених пунктів і загальна чисельність жителів у них, до яких планується застосування таких довгострокових контрзаходів, як тимчасове відселення чи переселення;
– наявність (відсутність) необхідних для реалізації довгострокового контрзаходу ресурсів;
– загальна площа угідь, на яких передбачається здійснити сільськогосподарські контрзаходи;
– стан транспортних комунікацій і засобів перевезення людей (чи підвозу продуктів, фуражу і техніки);
– інші фактори, які визначають можливість проведення відповідних контрзаходів.
3.3. Втручання слід вважати безумовно виправданим, якщо довгостроковим контрзаходом відвертається така прогнозна доза, яка перевищує значення рівнів, наведених у таблиці 1 (або пов’язаних з ними рівнів дії).
3.4. Застосування такого втручання як тимчасове відселення* (таблиця 2) вимагає поєднання ряду наступних особливостей і умов, які випливають із прогнозу динаміки розвитку радіаційної обстановки, а саме:
* Тимчасове відселення і евакуація передбачають переміщення людей із зони аварії на деякий обмежений час. Проте евакуація здійснюється в режимі екстреного контрзаходу на ранній фазі аварії, тоді як тимчасове переселення проводиться лише після детального вивчення радіаційних обставин (звичайно середня і навіть пізня фази).
– відносно високий темп прогнозованого покращення радіаційних обставин через відсутність у складі радіоактивного забруднення території таких довгоживучих радіонуклідів як Cо60, Cs134, Cs137, Sr90, Ra226, Po210, ізотопів плутонію, Am241 та ін.
– радіоактивне забруднення території будівель і споруд навіть довгоживучими радіонуклідами носить досить локальний характер, так що за період тимчасового відселення виявиться можливим і виправданим здійснити ефективні дезактиваційні роботи, після чого можна повернути населення на попереднє місце проживання;
– відсутня можливість проведення повноцінного радіаційного моніторингу, що в свою чергу не дозволяє зробити однозначний прогноз радіонуклідного складу, а, значить, і темпів спаду рівнів радіоактивного забруднення місцевості; у цьому випадку, якщо є необхідні ресурси, а затрати на тимчасове відселення прийняті, то протягом періоду відселення слід здійснити уточнювальний радіаційний моніторинг, за даними якого можна скласти досить надійний прогноз розвитку радіаційних обставин, і це дозволить або уточнити строки повернення людей, або прийняти рішення про переведення цього контрзаходу в категорію “переселення”.
3.5. Вилучення, заміна чи обмеження вживання радіоактивно забруднених продуктів харчування, будучи важливим довгостроковим контрзаходом, одночасно потребує для своєї реалізації значних ресурсних і економічних витрат. Тому в інтервалі значень між нижньою межею виправданості і безумовною виправданістю (таблиця 3) необхідно кожний раз проводити процедуру оптимізації. Причому треба мати на увазі, що можливості заміни важливих компонентів раціону (м’яса, молока, картоплі, хліба та ін.) звичайно далеко не безмежні.
3.6. Заборона чи обмеження споживання продуктів харчування місцевого виробництва вводиться на ранній, середній і, частково, пізній фазах аварії. Проте застосування значень рівнів дії, вказаних у таблиці 3, потребує постійного застосування процедури зважування “користь-збиток”, оскільки не виключені ситуації, коли при вкрай обмежених можливостях підвозу чистих продуктів харчування, заборона чи обмеження споживання місцевих продовольчих ресурсів може викликати пряму загрозу голоду. При цьому наслідки для здоров’я людей через гострий дефіцит продуктів можуть виявитися набагато тяжчими, ніж ті, які пов’язані з радіаційним фактором.
3.7. Для таких довгострокових контрзаходів, як дезактивація територій, будівель та споруд, сільськогосподарські протирадіаційні заходи (залуження, вапнування ґрунтів, спеціальні норми внесення добрив, глибоке переорювання, застосування спеціальних хімічних речовин типу ферроцину, і нарешті, зміна структури землекористування чи технології вирощування м’ясо-молочної худоби і т.і.) не вводяться ні межі виправданості, ні безумовні рівні втручання. Рішення про проведення подібних контрзаходів приймаються кожного разу на основі процедури зважування “користь-збиток”.
Таблиця 1. Нижні межі виправданості, безумовно виправдані рівні втручання і рівні дії для прийняття рішення про переселення
Критерії для прийняття рішення | Нижні межі виправданості | Безумовно виправдані рівні |
Доза, відвернута за період переселення, Зв | 0,2 | 1 |
Доза, відвернута за перші 12 місяців після аварії, Зв | 0,05 | 0,5 |
Щільність радіоактивного забруднення територій довгоживучими радіонуклідами, мБк∙мˉ ²
-Сs -Sr – а-випромінювачі (238, 239,240 Рu, 241 Аm та ін.) |
400 |
4000 |
80 | 400 | |
0,5 | 4 | |
Потужність дози гамма-випромінення в повітрі на відкритій радіоактивно забрудненій місцевості, нГр∙сек.ˉ ¹
– мононуклідне забруднення Сs – забруднення свіжою осколочною сумішшю (на 150 день після аварійних викидів) |
0,3 | 3 |
5 | 50 |
Таблиця 2. Найнижчі межі виправданості і безумовно виправдані рівні втручання та дії для прийняття рішення про тимчасове відселення
Критерії для прийняття рішення | Нижні межі виправданості | Безумовно виправдані рівні |
Сумарна відвернута доза за період тимчасового відселення*, Зв | 0,1 | 1 |
Середньомісячна доза на протязі періоду тимчасового відселення*, мЗв∙місяцьˉ ¹ | 5 | 30 |
Потужність дози гамма-випромінювання в повітрі на відкритій радіоактивно забрудненій місцевості, нГр∙сек.ˉ ¹ | 3 | 30 |
Таблиця 3. Найнижчі межі виправданості і безумовно виправдані рівні втручання та дії для прийняття рішення про вилучення, заміну і обмеження* вживання радіоактивно забруднених продуктів харчування
Критерії для прийняття рішення | Нижні межі виправданості | Безумовно виправдані рівні |
Відвернута доза внутрішнього опромінення за рахунок вживання радіоактивно забруднених продуктів харчування, мЗв
– за перший післяаварійний рік – за другий і наступні роки після аварії |
5
1 |
30
30 |
1 | 5 | |
Радіоактивне забруднення молока, мБк.л.ˉ ¹
для дорослих для дітей |
0,4 |
1 |
0,1 | 0,2 | |
-134 ,137 Сs | 0,1 | 0,4 |
– 90 Sr
для дорослих для дітей |
0,02 |
0,2 |
0,005 | 0,05 |
В.о. начальника відділу
з питань НС, ОМР та ЦЗН Микола Зікій
Додаток 4
Рекомендовані режими захисту населення при виникненні надзвичайної ситуації пов’язаної з радіаційними аваріями на АЕС
Режим 1
Відвернута розрахункова доза за перші 2 тижні – 0,2 Бер (2мЗв), для дорослих – 0,2 Бер (2мЗв), дітей – 0,1 Бер (1мЗв).
На щитовидну залозу: дорослим – 10 Бер (100мЗв), дітям – 2 Бер (20мЗв).
Рγ ≥0,6 мР/год.
Обмежене перебування на відкритому повітрі
Герметизація житлових приміщень, навчальних закладів лікарень інших приміщень перебування людей, підготовка захисних споруд до укриття людей.
Підготовка та застосування всіх засобів захисту органів дихання
(респіраторів, протигазів, марлевих пов’язок).
Режим 2
Відвернута розрахункова доза на все тіло – 0,5Бер (5мЗв), на щитовидну залозу 5 Бер (50мЗв), Рγ ≥ 1,5 мР/год.
Виконання заходів режиму 1.
Проведення йодної профілактики для всього населення: дорослим-0,125 гр., дітям старше 2-х років – 0,064 гр.
Радіологічний контроль питної води і молока.
Герметизація колодязів у населених пунктах.
Переведення худоби та птиці на стійловий режим утримання у закритих приміщеннях.
Упакування продуктів харчування, документів у поліетиленові мішки (пакети).
Обов’язкове застосування засобів індивідуального захисту органів дихання на відкритому повітрі.
Проведення радіологічної розвідки
Режим 3
Відвернута розрахункова доза – 5 Бер (50мЗв) на щитовидну залозу – 30 Бер (300мЗв), Рγ ≥ 15 мР/год.
Виконання заходів режиму 2.
Пересування населення в населених пунктах тільки у закритих та захищених від радіоактивного забруднення транспортних засобах.
Радіологічний контроль питної води і молока.
Евакуація населення в безпечні місця, визначені радіологічною розвідкою.
Організація роботи з ліквідації наслідків аварії в населених пунктах.
Організація заходів з пилоподавлення територій населених пунктів, періодичного поливу дорожнього полотна з твердим покриттям і обочин.
Організація тимчасових санітарних шлюзів на вході у житлові та інші приміщення.
Обмеження у застосуванні до харчування продуктів місцевого виробництва.
Режим 4
Відвернута розрахункова доза на все тіло – 50 Бер (500мЗв), на щитовидну залозу-200 Бер (2000мЗв), Рγ ≥ 149 мР/год.
Виконання заходів режиму 3.
Заборона водопровідним підприємствам використання води з відкритих джерел.
Термінова евакуація всього населення з мінімальною кількістю необхідних речей, продуктів харчування і документів.
Штаби з ліквідації наслідків аварій займають безпечні місця, захисні пункти управління і розгортають діяльність аварійних бригад.
Персонал аварійних бригад виконує роботи тільки в засобах захисту, проводиться дозиметричний контроль особового складу.
Організація в населених пунктах постів радіаційного контролю та індивідуального дозиметричного контролю.
Розгортання пунктів санітарної обробки людей, знезабруднення одягу, видача засобів індивідуального захисту органів дихання, пунктів дегазації транспортних засобів.
Встановлення знаків заборони в’їзду транспортних засобів на обочини доріг.
Заборона полювання і ловлі риби в місцевих водоймах до спеціального дозволу.
Обов’язкове застосування засобів індивідуального дозиметричного контролю всіма учасниками ліквідації наслідків аварії.
Організація харчування аварійних бригад продуктами з незабруднених територій.
Розробка довгострокової програми і контрзаходів із переселення і тимчасового відселення населення та ліквідації наслідків аварії відповідно до вимог НРБУ-97/Д-2000.
В.о. начальника відділу
з питань НС, ОМР та ЦЗН Микола Зікій