Початок німецько-радянської війни у 1941 році відомий масовими розстрілами в тюрмах на заході і в центральних областях України та на заході Білорусі. Лише за два місяці (червень і липень) було замордовано приблизно 24 тисячі в’язнів. Тодішня радянська влада забирала у тюрму усіх, чий вигляд вважала підозрілим. Жорстокі тортури і нелюдські умови – ось що довелося витримати тим, хто пережив їх. Втім кількість розстріляних та замордованих тоталітарним режимом вражає катастрофічними масштабами.

Самбірчани молитвою вшанували пам’ять невинно вбитих 17 юнаків-українців, членів ОУН, яких розстріляло німецьке гестапо, закатованих радянськими службами політичних в’язнів тюрми, жертв нацистського терору НКВД (НКВС) – гімназистів «Рідної школи», 116 з яких поховані на місцевому кладовищі.

Бачимо, що сьогоднішня російська влада успадкувала усі тодішні методи. І вже наше покоління стає свідками злочинів росіян проти людяності. Події у Бучі, Маріуполі, Ізюмі, Херсоні та інших українських містах, де окупанти чинили масові вбивства цивільних людей, такі самі, як ті, що відбувалися на заході України у 40-х роках минулого століття.