Сьогодні Самбір попрощався з новітнім героєм Андрієм Миськом
Жалобний кортеж із тілом захисника України наша громада зустріла на площі Пам’яті. Молитвою вшанувала пам’ять Героя та супроводила до залу органної та камерної музики. Тут відбулося прощання та розпочався чин похорону.
Андрій Мисько народився і виріс у Самборі. Після закінчення школи №9 продовжив навчання у тодішньому училищі №24.
Андрій із багатодітної сім’ї, їх у батьків було четверо. Хлопцеві дісталася нелегка доля. Мама рано пішла у засвіти, а батько невдовзі створив нову родину (а не так давно не стало і його). Тож Андрій разом з братом і сестрами залишилися фактично самі. Підтримували один одного, та мусили давати собі ради.
Андрій ніколи не сидів без діла. І хоч не мав особливої кар’єри, та завжди заробляв сам собі на життя. Допомагав і родині. Він мав добре серце. Маючи хворих тітку і дядька, опікувався і їхнею долею. Фактично забезпечував їх і допомагав в усьому.
У час, коли нашим Збройним Силам потрібна була допомога, Андрій Мисько підписав контракт на військову службу. Став солдатом у 3-й бригаді оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана. Був гранатометником відділення взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бронетранспортерах).
Виконуючи бойове завдання у районі населеного пункту Роботине Запорізької області, яке зараз є однією з найгарячіших точок війни, отримав поранення несумісне із життям.
Захиснику було лише 48 років. Ще багатьом планам не вдалося здійснитися. Він не заробив за життя великих статків, не встиг створити власну родину, не був знаменитим, але здобув вічну славу в бою. Наш обов’язок пам’ятати і шанувати Героя, який віддав за нас найцінніше – своє життя.
Андрія Миська поховали з усіма військовими почестями на Меморіалі Героям України.
Вічна пам’ять, шана і слава Герою!
