Вчора Самбір прощався із двома захисниками України. Зранку жалобний кортеж зустріли на площі Пам’яті, а після молитви громадою супроводили його до залу органної та камерної музики. Тут відбулося прощання із захисниками і парастас.

Роман Затварський та Михайло Ганьшин разом служили у в/ч 7371. Від початку повномасштабного вторгнення добровільно вступили до лав Територіальної оборони Збройних Сил України, та вже понад рік боронили від ворогів східні кордони. Разом вони і загинули 5 травня цього року. Автомобіль, у якому військові їхали на бойове завдання, підірвався на міні, не залишивши жодного шансу вижити.

Романа Затварського знало чи не ціле місто. Раніше він працював у Самбірській виховний колонії, а згодом очолював СКП “Об’єднане”. З початком повномасштабної війни, став на захист Батьківщини. У його підрозділі побратими кликали його “Батя”, любили та дослухалися до нього. А люди, які знали Романа Богдановича, відзначають, що головна його риса – доброта. Завжди з усмішкою, привітний і позитивний – таким згадують старшого сержанта Романа Затварського. Він ще багато міг зробити, та не встиг.

Михайло Ганьшин з Калинова боронив Україну з 2014 року. Тоді у складі одного зі зведених підрозділів під час АТО воював за Донецький аеропорт. Не стояв осторонь і тепер, коли росія повномасштабно вторглася. У своєму батальйоні він був сапером. Мужній та безстрашний, він блискуче виконував усі поставлені завдання. Підходив майже впритул до ворога, встановлюючи мінні загородження. Співслуживці відзначають, що він один виконував завдання, яке зазвичай під силу для цілого підрозділу. На одне з таких завдань у цей роковий день Михайло їхав разом з Романом Затварським.

Але вже не встиг його виконати.

Михайло мріяв вступити до військового вишу, але не судилося. У героя залишилися батьки, дружина і маленький син.

Поховали захисників з усіма військовими почестями. Романа Затварського у Стрілковичах поруч з могилою доньки. А Михайла Ганьшина у рідному Калинові.

Вічна пам’ять, шана і вічна слава Героям України!