Право на соціальний захист гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення (ч. 2 ст. 46 Конституції України). Окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998р.).

На підставі п.4 ч.1 ст.25 цього закону, передбачено відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним своїх трудових обов’язків. Згідно  ч. 1 ст. 9 Закону України “Про охорону праці” відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999р.

Укладаючи з роботодавцем угоду про обов’язкове страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, страховик бере на себе зобов’язання надати застрахованим особам передбачені Законом (ст. 21) соціальні послуги та виплати.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших чинників, пов’язаних з роботою (ст. 14 Закону).

Професійна працездатність –це здатність працівника до роботи за своїмфахом (спеціальністю) і кваліфікацією чи за іншою рівнозначною їй професією (кваліфікацією) (п. З Додатка до “Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи”, затверджених наказом МОЗ України від 17.01. 1995р. № 6). Положення ст.ст. 30,34 Закону дає підстави віднести до осіб, що втратили працездатність, як потерпілих, які відповідно до ст. 34 мають стійку втрату професійної працездатності, так і тих, які відповідно до абз. 2, 3 ч.4 ст. 34 Закону тимчасово втратили працездатність.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій покладається на роботодавця (ст. 22 ЗУ “Про охорону праці”).

Кожен роботодавець повинен знати і розуміти, що є нещасним випадком на виробництві і що таке професійне захворювання. Щодо змісту процедури розслідування, оформлення та обліку його результатів визначено у Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженому Постановою КМ України від 30.11.2011р. № 1232.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування. Визначено перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижче оплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. Стійкою втратою професійної працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, визначена МСЕК.

                                                                                                  Головний спеціаліст  з охорони праці Микола Сапіга