ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ, ВІЧНА ШАНА ГЕРОЯМ, ЯКІ ВОЮВАЛИ ТА ЗАГИНУЛИ ЗА ЄДИНУ УКРАЇНУ 31 СЕРПНЯ 2014 РОКУ!
Сьогодні виповнюється 8 років з часу загибелі в зоні АТО семи саперів Самбірської військової частини А-3817 Львівської області в районі с. Бердянське Волноваського району Донецької області.
Трагічна подія трапилася 31 серпня 2014 року поблизу Маріуполя. Того дня сапери КАМАЗом перевозили значну кількість мін. Їх атакували проросійські бойовики, які прямим попаданням влучили в машину, в результаті чого стався сильний вибух.
Шансів на порятунок життя не було.
Загинули :
Вадим Миколайович Суский — підполковник Збройних сил України. Народився 18.12.1972р. Батько Вадима був військовим, приїхали до м.Славути з колишньої НДР. Згодом родина переїхала до ПНР, де він і здобув середню освіту. Закінчив Кам’янець-Подільське військове інженерне училище ім. Маршала Харченка, Київську академію інженерних військ.
Служив у військових частинах Острога, Ізяслава, Володимира-Волинського. З 2004 року — в м.Самборі. Командир батальйону, 703-й інженерний полк.
Два місяці знаходився на кордоні з окупованим Кримським півостровом. Загинув 31 серпня 2014-го внаслідок підриву автомобіля під Маріуполем на невизначеному вибуховому пристрої, здетонували міни, які військовики перевозили. Також загинули Володимир Дорошенко, Ігор Бжостовський, Андрій Струсь, Роман Малецький, Ігор Шубак,
Володимир Павлович Дорошенко ( 2 квітня 1989, Самбір – 31 серпня 2014, Бердянське) — солдат Збройних сил України. Кавалер ордена «За мужність».
Закінчив ЗОШ № 1, Самбірське ПТУ-2, поступив до Львівського політехнічного університету. 2007 року прийняв рішення служити в лавах ЗС України по контракту. Водій, 703-й інженерний полк. Після анексії Росією Криму направлений виконувати бойові завдання у Херсонську область. З липня 2014-го перебував на Донбасі.
Загинув 31 серпня 2014-го внаслідок підриву автомобіля.
Андрій Андрійович Струсь — солдат Збройних сил України.Дата та місце народження: 23 грудня 1992 р., м. Самбір, Львівська область. Під час Євромайдану з початку січня 2014-го — десятник 12-ї Самбірської сотні «Сильні духом». Загинув 31 серпня 2014-го внаслідок підриву автомобіля. На вшанування пам’яті Самбірській школі-інтернату присвоєне ім’я Андрія Струся.
Ігор Євгенович Бжостовський — солдат Збройних сил України. Закінчив Воютицьку школу, Дрогобицький коледж нафти і газу.
У часі війни — оператор, 703-й інженерний полк.
Загинув 31 серпня 2014-го внаслідок підриву автомобіля. На фасаді Воютицької сільської ради відкрито меморіальні дошки Івану Попелю та Ігорю Бжостовському. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).
Роман Михайлович Малецький — солдат Збройних сил України.
Оператор, 703-й інженерний полк.Дата та місце народження: 26 серпня 1994 р., с. Букова, Старосамбірський район, Львівська область. Загинув 31 серпня 2014-го внаслідок підриву автомобіля. нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).
Ігор Романович Шубак — солдат Збройних сил України, котрий народився 3 серпня 1995 р., у с. Биличі, Старосамбірський район, Львівська область.
І́гор Шубак — солдат Збройних сил України.
У часі війни — старший майстер-регулювальник, 703-й інженерний полк.
Загинув 31 серпня 2014-го с. Бердянське, Волноваський район, Донецька область, внаслідок підриву автомобіля під Маріуполем на невизначеному вибуховому пристрої, здетонували міни, які військовики перевозили.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітетута територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).
У цей же день у бою за Луганський аеропорт загинув сержант 80-ї окремої аеромобільної бригади самбірчанин ДРАБИК Тарас Васильович.
Тарас Васильович Драбик (3 вересня 1984, м. Самбір — 31 серпня 2014, смт. Георгіївка) — сержант Збройних сил України.
Звання: Сержант.
Посада: Командир відділення.
Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада.
Закінчив Самбірську ЗОШ № 7. У часі війни — сержант 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Обставини загибелі: Загинув 31 серпня 2014 р. у бою за Луганський аеропорт, прикриваючи відхід товаришів та рятуючи поранених. Тарас прикривав під Георгіївкою групу військових, що відходила. Почув голос пораненого бойового побратима, виніс його, потім другого, а сам вже не повернувся. У Тараса було прострілене серце. Російські бойовики 5 діб не давали забрати тіла полеглих воїнів з місця бою.
Залишились батьки, дружина та донька 2011
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
Всі вони, окрім підполковника Вадима Суского, якого відвезли на рідну йому Сумщину, поховані на міськомо Меморіалі героїв України.
Відділ з питань інформаційної
політики та зв”язків з громадськістю