100-літній ювілей
Далеко не кожній людині вдається подолати столітній рубіж, а Марія Павлівна Горницька залишається при цьому самостійною, енергійною, відкритою та щирою, а ще оберегом мудрості, доброти та злагоди у великій родині.
За святковим столом 12 квітня з нагоди дня народження зібралися дочка Леся подруга Ганна Небесник, а вся велика родина привітає поважну ювілярку згодом. Вшанували Марію Павлівну і представники влади Самбора. Від імені міського голови Юрія Гамара вітали керуючий справами Ігор Войтко та начальник управління соціального захисту населення Оксана Кілик. 100-річчя бабуся відзначала з розмахом – квіти, торт, подарунки… І, звичайно ж, за застіллям розповіла про своє життя.
Горницька-Михальчук Марія Павлівна народилася 12 квітня 1918 року в селі Мервичі на Жовківщині у родині садівника Михальчука Павла Михайловича, який заклав і виростив 12 га саду, і Катерини Самотий. Мала 3 братів: Євгена, Михайла та Павлуся. В цьому ж селі проживала багаточисленні родини Михальчуків і Самотиїв, серед яких вищу освіту отримали 9 осіб.
З часу заснування УВО (Українська військова організація) батько Павло, а згодом і сини, як і багато членів родини, стали її членами. Коли настала Друга світова війна, Михайло воював в УПА на Волині, а Євген і Павлусь на Львівщині. Євген і Павлусь загинули, підірвавши себе у криївках, а Михайло був замордований у Львові на Лонцького. Всього в родині на той час загинуло 18 свідомих молодих людей. Багато інших членів родини опинилися у тюрмах і були вивезені.
Батьки Марії змушені були емігрувати і опинилися спочатку в Австрії, а згодом у Нью-Йорку. Зв’язок з ними вона отримала аж в 1958 році. Батько помер у Нью-Йорку, а мати Катерина повернулася до Марії і померла в Самборі у 1980 році.
Марія закінчила торгівельну школу і робітфак торгівельного інституту у Львові. Брала участь в роботі Союзу Українок і співала в хорі «Просвіти».
У Львові зустріла свою долю – Горницького Ореста Володимировича сина пароха села Біличі на Старосамбірщині, який закінчив Краківську художню академію і на той час був студентом останнього курсу архітектурного факультету Львівської політехніки. Він співав у студентському хорі «Боян», яким керував Колеса, брав участь у громадському і політичному житті студентства.
Одружились в трагічному 1941 році, коли багатьох членів родини було помордовано. Сестра Ореста Неля за участь в УПА була засуджена на 25 років і відбувала покарання в Мордовії і Тайшеті.
Орест і Марія переїхали у Самбір, де Орест спочатку працював головним інженером Рембудконтори, а згодом головним архітектором м. Самбора. Помер в 2000 році.
Подружжя народило 4 дітей: Олександру, Володимира, Ігоря та Лідію. Нажаль, сини минулого року померли. Пані Марія має 5 онучок: Дзвениславу, Соломію, Ксенію, Марію, Олесю та 8 правнуків: Роксоляну, Мар’яну, Христинку, Софію, Олю, Романа, Нелю і Тетяну.
Секрет свого довголіття бабуся вбачає у позитивному підході до всіх справ. Дочка Леся до ювілею готувалася заздалегідь. Вона видрукувала фото юності, молодості, сімейного життя Марії Павлівни і зробила з них альбом, щоб всі гості могли переглянути їх і нагадати цікаву історію життя іменинниці.
Відділ з питань інформаційної політики та
зв’язків з громадськістю